Динаміка міжнародних конфліктів у XXI столітті: кількісні та структурні трансформації

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз сучасної динаміки міжнародних збройних конфліктів у кількісному та регіональному вимірах із використанням емпіричних даних Stockholm International Peace Research Institute та матеріалів SIPRI Yearbook 2025. Обґрунтовано, що у першій чверті XXI століття конфліктна динаміка характеризується не лише коливанням кількості держав, охоплених збройними протистояннями, а насамперед зростанням інтенсивності насильства, масштабів людських втрат і гуманітарних наслідків. Встановлено, що навіть за умов відносного скорочення кількості активних конфліктів у 2023-2024 роках загальна смертність досягла найвищих показників за досліджуваний період, що свідчить про підвищення руйнівності сучасних форм воєнного протистояння.

Проаналізовано структурну трансформацію збройних конфліктів, яка проявляється у домінуванні внутрішньодержавного виміру, інтернаціоналізації громадянських війн, зростанні ролі недержавних акторів, а також у гібридизації насильства через поєднання військових і невоєнних засобів впливу. Доведено, що сучасні конфлікти дедалі рідше відповідають класичній моделі симетричної міждержавної війни та набувають багаторівневої, асиметричної й транскордонної конфігурації.

Окрему увагу приділено регіональному аналізу. Визначено, що Європейський регіон зазнав докорінної трансформації безпекового середовища внаслідок повномасштабної агресії російської федерації проти України, що стала найбільшим міждержавним воєнним конфліктом у Європі з часів Другої світової війни та спричинила системну дестабілізацію міжнародного правопорядку. Близький Схід зберігає статус одного з найбільш конфліктогенних регіонів світу з високим рівнем інтернаціоналізації внутрішніх протистоянь і масштабними гуманітарними наслідками. Африканський континент характеризується системною кризою державності, боротьбою за ресурси та затяжними внутрішніми війнами, тоді як для Азії притаманні асиметричні конфлікти, зумовлені інституційною слабкістю держав і глибокими етнополітичними суперечностями.

Зроблено висновок, що сучасна динаміка міжнародних конфліктів відображає процес глибокої трансформації глобальної безпекової системи, який потребує перегляду теоретичних підходів до аналізу війни та миру, а також адаптації міжнародно-правових і інституційних механізмів запобігання та врегулювання збройних протистоянь. Результати дослідження можуть бути використані у подальших наукових розробках з міжнародного права, міжнародних відносин та безпекових студій.