Судові механізми забезпечення права на спілкування з дитиною за кордоном, виклики та трансформації в умовах воєнного стану

Анотація

У статті проведено комплексне дослідження судових механізмів, спрямованих на забезпечення права батьків на спілкування з дитиною, яка проживає за кордоном, в умовах дії воєнного стану в Україні. Актуальність теми обумовлена масовим виїздом дітей за межі країни з метою пошуку прихистку, що спричинило виникнення нових правових викликів у сфері сімейних та транскордонних відносин. Автор аналізує трансформацію способів захисту батьківських прав, акцентуючи увагу на переході від традиційних форм особистих зустрічей до дистанційних методів взаємодії.

Особлива увага приділяється зміні судової практики щодо встановлення графіка спілкування з використанням сучасних засобів телекомунікацій. У роботі досліджено процесуальні труднощі, з якими стикаються національні суди при визначенні юрисдикції у спорах, де дитина отримала статус тимчасового захисту в іноземній державі. Розглянуто питання імплементації положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року та Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року в контексті збройного конфлікту.

Автор виокремлює ключові перешкоди у виконанні судових рішень, зокрема обмеження фізичного доступу до дитини через неможливість перетину кордону окремими категоріями громадян та складність механізмів міжнародної правової допомоги під час війни. Обґрунтовано необхідність адаптації законодавства до реалій воєнного часу, зокрема через розширення повноважень органів опіки та піклування та впровадження обов’язкових медіаційних процедур у
транскордонних сімейних спорах.

У висновках наголошується, що пріоритетом при вирішенні таких справ залишається забезпечення найкращих інтересів дитини, проте механізм судового захисту потребує гнучкості та врахування фактичної неможливості реалізації звичних моделей виховання. Стаття пропонує шляхи вдосконалення процесуальних інструментів для збереження стійких сімейних зв’язків між батьками та дітьми попри територіальний розрив та безпекові виклики.