Міжнародно-правова кваліфікація депортації українських дітей як воєнного злочину та злочину проти людяності

Анотація

Стаття присвячена міжнародно-правовій кваліфікації депортації та примусового переміщення українських дітей з тимчасово окупованих територій України до російської федерації у площині міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та міжнародного права прав людини. Обґрунтовано, що зазначені дії мають багаторівневу правову природу і можуть одночасно розглядатися як грубі порушення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 р., Додаткового протоколу І 1977 р. та Конвенції ООН про права дитини 1989 р., а також як міжнародні злочини за Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Особливу увагу приділено кваліфікації депортації дітей як воєнного злочину відповідно до статей 8(2)(a)(vii) та 8(2)(b) (viii) Римського статуту, що знайшло відображення в ордерах МКС на арешт В. Путіна та М. Львової-Бєлової від 17 березня 2023 р. Окремо проаналізовано можливість кваліфікації відповідних дій як злочину проти людяності у формі депортації, примусового переміщення населення, переслідування та насильницького зникнення. Доведено, що кваліфікація як воєнного злочину та злочину проти людяності є найбільш процесуально реалістичною на сучасному етапі, тоді як питання геноциду потребує окремого дослідження у зв’язку з необхідністю доведення спеціального умислу. Сформульовано пропозиції щодо посилення міжнародних механізмів відповідальності та повернення дітей.