Контроль і нагляд у публічних закупівлях у сфері охорони здоров’я: адміністративно-правовий аспект

Анотація

Статтю присвячено дослідженню адміністративно-правових засад контролю і нагляду у сфері публічних закупівель у галузі охорони здоров’я. Обґрунтовано, що публічні закупівлі медичних і фармацевтичних товарів становлять особливу сферу публічного адміністрування, яка поєднує високий рівень соціальної значущості, підвищені бюджетні ризики та складну систему державного регулювання. У таких умовах контроль і нагляд набувають ключового значення як інструменти забезпечення законності, ефективності та цільового використання публічних коштів.

Наголошено, що у сфері охорони здоров’я контрольні та наглядові повноваження мають не лише фінансово-економічне, а передусім адміністративно-правове спрямування, оскільки реалізуються у формі владних управлінських рішень, адміністративних процедур та індивідуальних адміністративних актів. Рішення замовників у процедурах публічних закупівель, а також рішення контрольних органів щодо результатів перевірок, моніторингу та застосування заходів реагування розглядаються як елементи публічно-владного впливу, що зумовлює необхідність їх оцінки крізь призму принципів адміністративного права.

У статті проаналізовано систему органів контролю і нагляду у сфері публічних закупівель у галузі охорони здоров’я, зокрема співвідношення загального адміністративного контролю та спеціалізованого галузевого нагляду. Підкреслено, що багаторівнева модель контрольної діяльності, яка склалася у сфері закупівель, з одного боку, спрямована на мінімізацію зловживань та порушень, а з іншого – породжує ризики дублювання повноважень, надмірного адміністративного втручання та правової невизначеності для замовників і учасників процедур.

Особливу увагу приділено формам і методам здійснення контролю і нагляду у публічних закупівлях медичних товарів, зокрема превентивному моніторингу, перевіркам, прийняттю приписів та рекомендацій, а також адміністративним наслідкам контрольних рішень. Обґрунтовано, що за своєю правовою природою контроль у сфері публічних закупівель має бути спрямований передусім на попередження порушень та забезпечення належного публічного управління, однак на практиці він нерідко трансформується у квазікаральний механізм, що негативно впливає на оперативність і стабільність управлінських рішень у сфері охорони здоров’я.