Конституційні гарантії та допустимі обмеження прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану

Анотація

У статті досліджуються конституційні гарантії та допустимі обмеження прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану. Особлива увага приділяється аналізу положень Конституції України, міжнародних стандартів у сфері прав людини, а також практиці Європейського суду з прав людини. Визначено, що запровадження воєнного стану не означає повної заборони прав і свобод, а лише допускає їх тимчасове обмеження з метою забезпечення національної безпеки, оборони держави та захисту життя громадян. Обґрунтовується, що такі обмеження мають здійснюватися виключно у межах, визначених Конституцією та законами України, із дотриманням принципів пропорційності, необхідності та недискримінації. Розкрито механізми правового регулювання, які гарантують баланс між інтересами держави та правами особи, зокрема роль Верховної Ради України у контролі за введенням і реалізацією воєнного стану, а також обов’язок держави повідомляти міжнародні організації про тимчасові відступи від зобов’язань за міжнародними договорами. Підкреслюється, що навіть у надзвичайних умовах держава не може обмежувати так звані «невідчужувані» права, серед яких право на життя, заборона катувань, право на людську гідність. Узагальнено, що конституційно-правові межі обмеження прав і свобод у період воєнного стану є важливим інструментом запобігання зловживанням владою та гарантією збереження демократичного ладу. Вони забезпечують правову визначеність, прозорість та легітимність дій держави, спрямованих на захист її суверенітету та територіальної цілісності, водночас залишаючи простір для реалізації основних прав людини. У статті здійснено комплексний аналіз конституційно-правових меж, що визначають допустимий обсяг втручання держави у сферу прав і свобод людини під час дії правового режиму воєнного стану. Досліджено сутність «ядерних» (абсолютних) прав особи, зокрема людської гідності та права на судовий захист, які згідно зі ст. 64 Конституції України не підлягають обмеженню за жодних обставин. Особливу увагу приділено застосуванню «трискладового тесту» (законність, легітимна мета та пропорційність) як головного інструменту запобігання свавіллю влади. Проаналізовано міжнародний досвід дерогації (відступу від зобов’язань) згідно зі ст. 15 Європейської конвенції з прав людини (далі – ЄСПЛ). Зроблено висновок, що збереження балансу між військовою необхідністю та непорушністю людської гідності є визначальною умовою сталого функціонування демократичної правової держави в умовах збройної агресії.