Російська наративна експансія як інструмент геополітичного впливу

Анотація

У статті досліджено російську наративну експансію як один із ключових інструментів геополітичного впливу в умовах сучасної гібридної війни. Обґрунтовано, що наративний вплив росії є не допоміжним елементом зовнішньої політики, а системною складовою стратегії підриву державної стійкості України, послаблення міжнародної підтримки української держави та трансформації зовнішнього інформаційного середовища у вигідному для агресора напрямі. Встановлено, що російська наративна експансія реалізується через цілеспрямоване конструювання інтерпретаційних моделей, які покликані делегітимізувати українську державність, дискредитувати суб’єктність України на міжнародній арені, нав’язати свою версію історичних подій та сформувати недовіру до українських інституцій, сектору безпеки й оборони, а також до партнерів України. Доведено, що ефективність такого впливу забезпечується поєднанням дезінформації, пропаганди, інформаційно-психологічних операцій, цифрового поширення повідомлень, псевдоекспертного супроводу та дипломатичного дискурсу. Особливу увагу приділено аналізу основних стратегічних наративів рф упродовж 2022–2025 рр., зокрема наративів про «зовнішнє управління» Україною, «нелегітимність» української влади, «неонацизм», «штучність української держави», «втому Заходу від України» та «неефективність міжнародної підтримки». З’ясовано, що наративна експансія має виразний геополітичний вимір, оскільки спрямовується не лише на внутрішню аудиторію росії або тимчасово окуповані території, а й на країни Заходу, держави Глобального Півдня, міжнародні організації та транснаціональний медійний простір. Обґрунтовано, що її стратегічна мета полягає у руйнуванні санкційної коаліції, послабленні міжнародної солідарності з Україною, нормалізації агресивної політики росії та створенні сприятливих умов для просування російських зовнішньополітичних інтересів. Акцентовано, що в умовах повномасштабної війни особливого значення набуває когнітивна безпека як складова національної безпеки, оскільки об’єктом ураження стають не лише канали комунікації, а й колективні уявлення, суспільна довіра, політична воля та національна ідентичність. Зроблено висновок, що протидія російській наративній експансії потребує розвитку системи стратегічних комунікацій, інституційної координації, міжнародної інформаційної взаємодії, посилення медіастійкості суспільства та формування цілісної національної моделі когнітивної безпеки.