Дипломатичні засоби реагування на збройні конфлікти в міжнародному праві

Автор(и)

  • Х. Бехруз доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародного та європейського права, Національний університет «Одеська юридична академія», Україна https://orcid.org/0000-0003-4786-7341

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2026.94.4.10

Ключові слова:

дипломатія, дипломатичні засоби, збройний конфлікт, мирне вирішення міжнародних спорів, міжнародні організації, посередництво, переговори, міжнародна безпека

Анотація

У статті досліджуються дипломатичні засоби реагування на збройні конфлікти в міжнародному праві як складова механізму підтримання міжнародного миру і безпеки. Увага до дипломатичних засобів реагування на збройні конфлікти посилюється в умовах зростання кількості та складності сучасних конфліктів, трансформації безпекового середовища і розширення функціонального значення дипломатії у стримуванні ескалації, локалізації конфлікту та формуванні передумов для подальшого врегулювання. У статті визначено місце таких засобів у системі міжнародно-правових механізмів реагування, а також з’ясовано їх основні форми, функції та правові межі застосування.

Проаналізовано співвідношення дипломатичних засобів із мирними засобами вирішення міжнародних спорів, розкрито їх нормативну основу та охарактеризовано роль переговорів, добрих послуг, посередництва, консультацій, слідчих і погоджувальних процедур, а також діяльності міжнародних організацій у реагуванні на збройні конфлікти. Окрему увагу приділено тому, що дипломатичне реагування може здійснюватися як до початку активної фази конфлікту, так і під час його перебігу та після припинення інтенсивних бойових дій, змінюючи свої форми залежно від стадії конфлікту, характеру вимог сторін і ступеня залучення міжнародних інституцій. У цьому аспекті дипломатичні засоби розглянуто не лише як спосіб досягнення компромісу, а і як юридично значущий інструментарій фіксації позицій сторін, погодження тимчасових режимів, забезпечення гуманітарного доступу та вироблення процедурних рамок подальших переговорів.

Обґрунтовано, що дипломатичні засоби не можуть розглядатися виключно як політичні інструменти, оскільки їх функціонування відбувається в межах основних принципів міжнародного права, насамперед принципів незастосування сили, мирного вирішення міжнародних спорів, суверенної рівності держав і сумлінного виконання міжнародних зобов’язань. Доведено, що дипломатичні засоби мають особливе значення в умовах активного збройного протистояння, коли саме вони забезпечують збереження офіційної комунікації між сторонами, створюють можливості для досягнення припинення вогню, гуманітарних домовленостей, обміну військовополоненими та поступового переходу до політико-правового врегулювання. Зроблено висновок, що дипломатичні засоби реагування на збройні конфлікти становлять важливий елемент сучасного міжнародно-правового механізму підтримання миру і безпеки, поєднуючи політичну гнучкість із правовою обумовленістю та забезпечуючи зв’язок між невідкладним кризовим реагуванням і довгостроковим врегулюванням конфлікту.

Посилання

Гринчак А.А. Злочини проти людяності: практика Міжнародного кримінального трибу-налу для колишньої Югославії. Альманах міжнародного права. 2017. Вип. 17. С. 39–50. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/15086/1/Grinchak_39-50.pdf (дата звер-нення: 01.04.2026).

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text (дата звернення: 01.04.2026).

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II), від 8 черв-ня 1977 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_200#Text (дата звернення: 01.04.2026).

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text (дата звернення: 01.04.2026).

Міжнародне право: навч. посіб. / за ред. М.В. Буроменського. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 336 с.

Міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів: навч.-метод. посіб. / К.В. Громо-венко, М.В. Грушко, К.В. Мануїлова. Одеса: Видавництво «Юридика», 2023. 132 с.

Попович Т., Топольницька М., Вашкович В. Критерії визначення збройного конфлікту у міжнародно-правових актах. Науковий вісник Ужгородського національного універси-тету. Серія «Право». 2017. Вип. 47. Т. 3. С. 177–180. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.78.1.8.

Статут Організації Об’єднаних Націй від 26.06.1945 (редакція від 16.09.2005). URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010#Text (дата звернення: 01.04.2026).

Convention for the Pacific Settlement of International Disputes on 18 October 1907. URL: https:// docs.pca-cpa.org (date of access: 01.04.2026).

Handbook on the Peaceful Settlement of Disputes between States. New York: United Nations, 1992. URL: https://legal.un.org/cod/books/handbookonpsd.pdf (date of access: 01.04.2026).

Merrills J.G. International Dispute Settlement. Cambridge University Press, June 2012. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO97811391654881.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-06-14