Еволюція концепту адміністративно-правових гарантій у сучасній науковій парадигмі правового гарантування

Анотація

У науковій статті здійснено комплексне дослідження сутності, змісту та еволюції адміністративно-правових гарантій у сучасній правовій парадигмі. Встановлено, що категорія правових гарантій, будучи міждисциплінарним утворенням, набула широкого застосування в різних галузях права, однак саме в адміністративному праві вона зазнала найбільш суттєвої трансформації. Обґрунтовано, що традиційне розуміння гарантій як допоміжних (акцесорних) засобів захисту прав і свобод людини поступово втратило свою домінуючу роль, поступившись місцем концепції гарантій як самостійного, системного та динамічного механізму забезпечення балансу приватних і публічних інтересів. Проаналізовано основні наукові підходи до розуміння правових гарантій, що сформувалися в українській юридичній науці, та доведено наявність інваріантного ядра гарантування, до якого належать системність, формальна визначеність і людиноцентризм. Водночас акцентовано увагу на галузевій диференціації гарантій, що зумовлює формування специфічних механізмів їх реалізації у сфері публічного адміністрування. Встановлено, що адміністративно-правові гарантії характеризуються процедурною спрямованістю, превентивною функцією та тісним зв’язком із діяльністю органів публічного адміністрування. Доведено, що ключовим напрямом розвитку адміністративно-правових гарантій є їх процесуалізація, внаслідок чого адміністративна процедура виступає самостійною формою гарантування прав і свобод людини у взаємовідносинах із суб’єктами владних повноважень. Обґрунтовано, що сучасна модель адміністративно-правового гарантування виходить за межі виключно захисної функції та охоплює забезпечення ефективного функціонування державних і недержавних інституцій, а також стабільності правових процесів і станів. Особливу увагу приділено впливу сучасних викликів, зокрема умов воєнного стану, цифрової трансформації та євроінтеграційних процесів, на зміну архітектоніки адміністративно-правових гарантій. Встановлено, що ці чинники зумовлюють формування нової наукової парадигми гарантування, заснованої на принципах адаптивності, інституційної стійкості та людиноцентризму. Доведено, що в умовах трансформації держави адміністративно-правові гарантії набувають ознак комплексності та універсальності, забезпечуючи не лише захист прав, а й ефективну реалізацію публічного управління як сервісної функції держави. Зроблено висновок, що еволюція адміністративно-правових гарантій відображає загальну тенденцію переходу від статичної нормативної моделі до динамічної процесуальної системи, орієнтованої на досягнення реального балансу інтересів у суспільстві та забезпечення сталого розвитку правової держави.