Екосистемний підхід у екологічному праві: проблеми імплементації в Україні

Анотація

У статті здійснено теоретико-правове дослідження екосистемного підходу як сучасної парадигми розвитку екологічного права. Обґрунтовано, що екосистемний підхід відображає перехід від традиційної ресурсно-орієнтованої моделі правового регулювання до інтегрованого управління природними системами, що базується на врахуванні взаємозв’язків між компонентами довкілля та необхідності забезпечення їх функціональної цілісності. Проаналізовано міжнародно-правові засади формування екосистемного підходу.

Встановлено, що у правовій системі України імплементація екосистемного підходу має фрагментарний характер і ускладнюється низкою системних проблем, серед яких відсутність його нормативного закріплення як принципу екологічного права, термінологічна невизначеність базових категорій, інституційна розпорошеність управління природними ресурсами, домінування карально-контрольної моделі регулювання та недостатній розвиток інтегрованих і превентивних механізмів екологічної політики. Доведено, що існуюча модель правового регулювання не забезпечує належного врахування екосистемних взаємозв’язків, що обмежує ефективність управління довкіллям.

Особливу увагу приділено аналізу наукових підходів до розуміння екосистемного підходу в юридичній та економічній доктрині, що дозволило обґрунтувати його міждисциплінарний характер і значення як системоутворюючого елементу сучасного екологічного права. На підставі проведеного дослідження сформульовано авторську позицію щодо доцільності розгляду екосистемного підходу як метапринципу екологічного права, який визначає зміст правових інститутів, механізмів регулювання та напрямів розвитку екологічної політики.

Обґрунтовано, що гармонізація національного законодавства з правом Європейського Союзу повинна здійснюватися не шляхом формального запозичення окремих норм, а через адаптацію концептуальних засад екологічного регулювання, орієнтованих на інтегроване управління екосистемами. Визначено ключові напрями вдосконалення екологічного законодавства України, серед яких нормативне закріплення екосистемного підходу, формування уніфікованого понятійно-категоріального апарату, інституційна інтеграція системи управління природними ресурсами, розвиток економічних стимулюючих механізмів та впровадження екосистемно орієнтованого просторового планування.

Доведено, що в умовах післявоєнного відновлення України екосистемний підхід набуває стратегічного значення як методологічна основа відновлення довкілля, що передбачає не лише ліквідацію наслідків екологічної шкоди, а й відновлення екосистем як цілісних природних утворень.