Теоретико-прикладні аспекти захисту законних інтересів суб’єктів трудового права

Анотація

Стаття присвячена комплексному теоретико-правовому дослідженню специфіки реалізації та захисту законних інтересів суб’єктів трудового права в умовах розбудови демократичної та соціальної держави. Встановлено, що в умовах демократичного правопорядку пріоритетним завданням є не лише нормативне закріплення трудових гарантій, а й створення дієвого інструментарію для захисту інтересів, які прямо не трансформовані у суб’єктивні права. Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідження аспектів охорони законних інтересів працівників і роботодавців. Розкрито сутність «законного інтересу» як юридичної дозволеності та можливості користуватися певним благом, що не має прямої кореляції з обов’язком контрагента, на відміну від класичного суб’єктивного права. Особливу увагу приділено механізму трансформації законного інтересу в суб’єктивне право на прикладі процедури надання відпустки без збереження заробітної плати. Підкреслено, що законні інтереси не можуть бути реалізовані пасивно, необхідною є активна воля суб’єкта. Обґрунтовано, що реалізація інтересу за згодою сторін створює легітимну основу для виникнення права, яке підлягає правовому захисту. Досліджено адміністративні та юрисдикційні форми захисту через призму діяльності Державної служби України з питань праці та актуальної судової практики. Аргументовано, що державний нагляд спрямований на встановлення паритету між учасниками трудових правовідносин, де захищаючи права працівника як менш захищеної сторони, контролюючі органи водночас охороняють законні інтереси роботодавця від неправомірного втручання, забезпечуючи дотримання меж законності під час перевірок. Крізь призму правових позицій Верховного Суду визначено ключові ознаки законного інтересу, що підлягає судовому захисту: правовий характер, зв’язок із конкретним благом та персоналізація. Виявлено фундаментальну відмінність трудового права від інших галузей приватного права, що полягає у нерозривному зв’язку індивідуального та колективного інтересів. Зроблено висновок, що гарантованість трансформації законного інтересу в захищене суб’єктивне право є фундаментальною умовою існування демократичного правопорядку.