Міжгалузеві зв’язки земельного права та права соціального забезпечення: теоретико-правовий аспект

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних та прикладних аспектів міжгалузевих зв’язків земельного права та права соціального забезпечення. Проаналізовано правову природу взаємодії цих галузей крізь призму реалізації соціальної функції земельної власності. У досліджені визначено, що правові норми щодо безоплатного передання земельних ділянок окремим категоріям громадян (ветеранам війни, особам з інвалідністю тощо) виступають інструментом соціальної підтримки та забезпечення гідного рівня життя.

Досліджено поняття «соціально-земельних прав» як міжгалузевого інституту. Особливу увагу приділено проблемам колізій у законодавстві та механізмам гармонізації норм земельного та соціального права в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. Обґрунтовано необхідність комплексного підходу до реформування законодавства для забезпечення ефективного захисту прав вразливих верств населення.

У результаті дослідження обґрунтовано, що міжгалузеві зв’язки земельного права та права соціального забезпечення не є суто формальними, а становлять цілісну систему правових засобів, спрямованих на реалізацію соціальної справедливості.

Зокрема, доведено наступні положення:

Концепція «соціальної іпотеки» права на землю: Обґрунтовано, що в сучасних умовах право на отримання земельної ділянки (або майнових прав на неї) для певних категорій осіб (УБД, ВПО, багатодітні сім’ї) слід розглядати не лише як елемент земельних правовідносин, а як специфічний вид соціальної пільги в натуральній формі.

Трансформація методів регулювання: Виявлено, що у точках перетину цих галузей відбувається «соціалізація» земельного права. Це проявляється в обмеженні принципу ринкового обігу земель на користь імперативних гарантій забезпечення життєдіяльності вразливих верств населення.

Інституційна єдність: Аргументовано необхідність виокремлення міжгалузевого інституту соціально-земельних прав, який би об’єднував норми щодо пільгового землекористування, надання земельних ділянок для будівництва соціального житла та компенсаційних механізмів у разі неможливості реалізації права на землю.

Правова синергія у воєнний період: Доведено, що ефективність соціального захисту ветеранів та постраждалих від агресії безпосередньо залежить від оперативності земельно-правових процедур. Запропоновано розглядати спрощення доступу до земельних ресурсів як пріоритетний інструмент реабілітації та економічної адаптації суб’єктів права соціального забезпечення.

Усунення законодавчих колізій: Обґрунтовано, що подолання розбіжностей між Земельним кодексом України та законами про соціальний статус (наприклад, щодо черговості надання ділянок) має відбуватися на засадах пріоритетності соціальної захищеності особи над загальними процедурами земельного адміністрування.