Поняття індивідуально-трудових відносин, їх особливості та трансформація в умовах сучасних українських реалій

Анотація

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження індивідуально-трудових відносин у контексті воєнного стану, цифровізації організації праці та реформування трудового законодавства України. Актуальність теми зумовлена суттєвими змінами, що охоплюють як організацію трудового процесу, так і нормативну модель регулювання праці. Поширення дистанційної та надомної роботи, використання цифрових платформ, електронного документообігу, автоматизованих систем управління персоналом, а також впровадження алгоритмічних механізмів прийняття кадрових рішень об’єктивно змінюють характер правового зв’язку між працівником і роботодавцем.

Обґрунтовано необхідність переосмислення класичних доктринальних підходів до визначення індивідуально-трудових відносин, сформованих у межах індустріальної моделі організації праці. Доведено, що сучасні українські реалії зумовлюють зміну не лише окремих елементів змісту трудових прав і обов’язків, а й самої конструкції індивідуально-трудових відносин як персоніфікованого соціально орієнтованого правового зв’язку.

Методологічну основу дослідження становлять системно-структурний, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи, що дозволили проаналізувати еволюцію наукових підходів до розуміння індивідуально-трудових відносин та визначити напрями їх концептуального оновлення в умовах підготовки нового Трудового кодексу України.

Запропоновано авторське визначення індивідуально-трудових відносин, яке поєднує традиційні ознаки (персоніфікований характер, оплатність, соціальна спрямованість, організаційну підпорядкованість) із новими характеристиками сучасної правової реальності – просторовою децентралізацією праці, цифровою інтегрованістю правового зв’язку, динамічністю правового режиму, посиленням договірної автономії сторін та алгоритмічним опосередкуванням управлінських рішень. Особливу увагу приділено впливу технологій штучного інтелекту на процес організації праці та необхідності забезпечення прозорості, недискримінаційності та підконтрольності цифрових управлінських механізмів.

Наукова новизна дослідження полягає у концептуальному розширенні змісту індивідуально-трудових відносин шляхом включення цифрового та алгоритмічного виміру організації праці як самостійних чинників оновлення їх правової природи. Доведено, що сучасна модель індивідуально-трудових відносин має поєднувати гарантії та адаптивність, у межах якої гнучкість організації праці допускається лише за умови збереження незнижуваного ядра трудових прав та забезпечення балансу між договірною автономією і соціальною захищеністю працівника.