Матеріальна відповідальність сторін трудового договору про дистанційну роботу

Анотація

У статті здійснюється комплексне дослідження інституту матеріальної відповідальності сторін трудового договору в умовах стрімкого поширення дистанційної форми роботи. Проаналізовано ключові концептуальні відмінності матеріальної відповідальності від дисциплінарної, при цьому особливу увагу акцентовано на її правовідновлювальній (компенсаційній) функції та двосторонньому характері. Розглянуто погляди провідних вітчизняних науковців щодо правової природи  матеріальної  відповідальності  працівника  і  роботодавця.  Підкреслено  існуючий законодавчий дисбаланс, за якого відповідальність працівника детально регламентована, тоді як норми щодо відповідальності роботодавця залишаються розпорошеними.

Визначено, що нові форми зайнятості, зокрема дистанційна робота, зумовили суттєву трансформацію класичних моделей юридичної відповідальності. Досліджено новели трудового законодавства (зокрема, ст. 135-1 та п. 10 ст. 134 КЗпП України), які розширюють межі застосування повної матеріальної відповідальності щодо працівників, що виконують роботу дистанційно з використанням наданого роботодавцем обладнання.

Окрему увагу приділено дискусійним аспектам практичної реалізації обов’язків роботодавця щодо створення умов для збереження майна в умовах об’єктивної відсутності безпосереднього контролю за віддаленим робочим місцем (відповідно до ст. 131, 137 КЗпП України). Виявлено правові колізії, що виникають під час процесу розмежування винної недбалості дистанційного працівника та категорії нормального виробничого ризику в нетипових домашніх умовах. Обґрунтовано, що розширення можливостей притягнення дистанційних працівників до повної матеріальної відповідальності частково балансується покладенням основного тягаря доказування вини на роботодавця (ст. 138 КЗпП України), а також механізмом обчислення збитків із обов’язковим урахуванням амортизації майна. Зроблено висновок про гостру необхідність подальшого вдосконалення механізмів правового регулювання та систематизації норм відповідальності за для забезпечення справедливого паритету майнових інтересів сторін.