Проблеми використання запозичених творів при розробці навчальних матеріалів для потреб освіти

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретико-правовий та методико-дидактичний аналіз проблем використання запозичених творів у процесі розроблення навчальних матеріалів. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровізацією освіти та посиленням вимог до якості освітнього контенту, що часто входить у суперечність із жорсткими нормами права інтелектуальної власності. Наукова проблема полягає у структурному розриві між правовими стандартами використання об’єктів авторського права та реальною методичною практикою створення складних навчальних продуктів.

Методологія дослідження базується на системному підході, що включає порівняльний аналіз законодавства України (передусім Закону України «Про авторське право і суміжні права») та європейських стандартів (ESG, EQF). Авторами запропоновано оригінальну класифікацію запозичених творів та об’єктів у навчальній літературі, що дозволяє ідентифікувати ключові категорії – від текстових фрагментів до мультимедійних компонентів. Розроблено багатовекторну модель оцінювання запозичень, яка включає такі критерії, як атрибуція, обсяг, характер трансформації, юридична підстава та форма вираження.

Доведено, що найбільш уразливими зонами правового ризику є створення складених та похідних творів науково-педагогічними працівниками. Проаналізовано феномен «деформації правосвідомості» викладацького складу, що проявляється в ілюзії «абсолютного вільного використання» будь-яких матеріалів з навчальною метою. Особливу увагу приділено інституційному конфлікту, за якого ліцензійні умови діяльності закладів вищої освіти вимагають значних обсягів видавничої продукції, тоді як правові механізми легалізації запозиченого контенту залишаються складними або недоступними. Практична цінність роботи полягає у розроблених рекомендаціях щодо мінімізації правових ризиків через інструменти «навчального дизайну» та системне використання освітніх винятків. Автори доходять висновку, що розв’язання проблеми потребує переходу від інтуїтивної компіляції контенту до свідомої правової культури проєктування навчальних матеріалів на засадах академічної доброчесності.