Правове забезпечення стратегічних напрямів резільєнтності міст України

Анотація

У статті досліджуються актуальні питання правового забезпечення стратегічних напрямів резільєнтності міст України. Встановлено, що вертикаль напрямів стратегічного розвитку в національному законодавстві представлена: – засадами державної регіональної політики; – Державною стратегією регіонального розвитку України; – регіональними стратегіями розвитку; – стратегіями розвитку територіальних громад, які мають на меті планування їх розвитку шляхом формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів та розбудови ефективного багаторівневого урядування.

Аргументовано, що бачення стратегічних напрямів резільєнтності міста є концептуальною картиною того, яким місто має бути в умовах воєнного стану та яким має стати на етапі повоєнного відновлення, де об’єднані зусилля влади, бізнесу та жителів базуються на аналізі поточного стану його розвитку та цінностях людиноцентричності. Виділено сукупність нормативно-правових актів загально-правового забезпечення стратегічних напрямів міської резільєнтності та запропоновано визначення поняття «стратегічні напрями стійкості міста». Визначено ключові компоненти стратегічних напрямів стійкості міст: - загальні; - безпекові; - інфраструктурні; - соціально-економічні; - цифрові; - екологічні. Обґрунтовано, що інститут стратегічного розвитку міст в Україні базується на поєднанні норм переважно права національної безпеки та права цивільного захисту, містобудівного, муніципального, цифрового, економічного, соціального та екологічного права, а також інших суміжних галузей.

Систематизовано нормативно-правові акти, якими визначені стратегічні напрями стійкості міст, шляхи та інструменти реалізації на загальнодержавному рівні за суб’єктами їх прийняття. Виявлено, що чинне законодавство не лише не розкриває значення понять «національна стратегія», «державна стратегія», «галузева стратегія», але й не співвідносить одну з одною, так само як і з поняттями «регіональна стратегія», «стратегія територіальної громади».