Доступ до процедур неплатоспроможності фізичних осіб з обмеженими доходами чи без доходів: національне регулювання та зарубіжні підходи

Анотація

У цій статті здійснюється порівняльно-правовий аналіз національного та зарубіжного законодавства про неплатоспроможність фізичних осіб з метою визначення основних підходів, які застосовуються для забезпечення доступу до процедур неплатоспроможності боржників без доходів чи з обмеженими доходами.

Значну кількість від загальної кількості боржників-фізичних осіб становлять боржники з обмеженими доходами чи без доходів. З огляду на відсутність у них достатніх коштів для фінансування судових процедур, традиційні моделі банкрутства часто виявляються для них фактично недоступними, що зумовило появу у низці держав спрощених та адміністративних процедур звільнення від боргів.

У той же час, національна система неплатоспроможності фізичних осіб не містить спеціального правового регулювання адаптованого для такої категорії боржників. Відсутність таких механізмів може істотно обмежувати фактичний доступ боржників до процедур неплатоспроможності, що зумовлює необхідність дослідження можливостей удосконалення національного правового регулювання з урахуванням зарубіжного досвіду.

За результатом аналізу особливостей, які притаманні національній системі неплатоспроможності фізичних осіб встановлено, що до основних перешкод для доступу до процедур неплатоспроможності можна віднести, зокрема відсутність у законодавстві чіткого визначення поняття та критеріїв «добросовісності», а також значні витрати на ініціювання справи про неплатоспроможність. Фактично, лише фізична особа, яка володіє майном достатнім для покриття витрат пов’язаних з провадженням у справі та для погашення вимог кредиторів у відповідності до плану реструктуризації може ініціювати справу про неплатоспроможність.

Аналіз реформ законодавства Польщі та Англії свідчить про тенденцію до лібералізації правового регулювання неплатоспроможності фізичних осіб, що проявляється, зокрема, у спрощенні доступу боржників до передбачених законом процедур. Враховуючи зарубіжний досвід доцільним є вдосконалення національного регулювання шляхом запровадження механізмів фінансування витрат боржника на ініціювання справи, а також закріплення презумпції його добросовісності на стадії відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.