Непрямі докази в цивільному судочинстві

Анотація

Наукова стаття присвячена розкритті природи непрямих доказів у цивільному процесі. Відзначається значення судових доказів, яке полягає в тому, що без них суд не зможе зробити висновок щодо встановленості обставин цивільної справи, якщо не має підстав для звільнення від доказування. Вказується, що сутність судових доказів розкривається не тільки через аналіз їх загальних ознак (належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємозв’язок доказів у сукупності), але й за допомогою спеціальних ознак, які можна виявити під час класифікації судових доказів.

Стверджується, що прямі та непрямі судові докази виокремлюються за характером зв’язку судових доказів із фактом (фактами) предмета доказування. Оскільки дана класифікація судових доказів дихотомічна, перед тим як розкрити сутність непрямих доказів, автором було проаналізовано прямі докази в цивільному процесі, ознаки яких протиставлялися ознакам непрямих судових доказів. Зазначається, що непрямі докази – це такі докази, які перебувають із фактом предмету доказування у багатозначному зв’язку. Дані докази не дають можливості зробити один єдиний висновок, а декілька висновків, які стають ймовірними, тобто може мати місце або один, або інший, або третій висновок і т.д. Зв’язок непрямого доказу з фактом предмету доказування складний, що сприяє формуванні декількох можливих висновків, які повинні мати під собою розумне обґрунтування. Якщо не виключити не потрібні висновки, доведення факту предмету доказування за допомогою непрямого доказу буде неможливим, оскільки воно буде мати форму припущення.

Вказується, що на практиці доволі часто приходиться мати справу з непрямими доказами, особливо в тій ситуації, коли вони є необхідні, тобто при відсутності прямих доказів. Виділяється значення непрямих доказів для таких стадій (етапів) судового доказування як розкриття, збирання, дослідження та оцінка доказів. Значення непрямих судових доказів аналізується на прикладах окремих цивільних справ.