Позбавлення батьківських прав: основні тенденції у судовій практиці

Анотація

Наукова стаття присвячена комплексному дослідженню питання позбавлення батьківських прав, процедурних аспектів та його правових наслідків. Основну увагу приділено аналізу практики Верховного Суду та зʼясовано тенденції оцінки судом конкретних обставин у даній категорії справ і їхнього впливу на кінцеве рішення суду. Також проаналізовано основні правові позиції у рішеннях Європейського суду з прав людини «Савіни проти України», «Хант проти України» та «Мамчур проти України», де Суд наголошує на необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами батьків та дітей крізь призму якнайкращих інтересів дитини. Досліджено основні чинники та типові обставини, за наявності яких національні суди вдаються до такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав та зʼясовано, що така крайня міра застосовується лише у виняткових випадках, і лише за умови, що це повністю узгоджується з принципом забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Встановлено, що перелік підстав для позбавлення батьківських прав, закріплений у ст. 164 Сімейного кодексу України, є вичерпним та підлягає вузькому тлумаченню, а відтак жодна обставина, що прямо не передбачена законом, – зокрема наявність у одного з батьків душевної хвороби або іншого тяжкого захворювання, особисті конфлікти між батьками чи сам лише факт заборгованості зі сплати аліментів, – не може самостійно слугувати підставою для застосування цього заходу захисту прав дитини, навіть якщо зовні вона й видається такою, що свідчить про неналежне виконання батьківських обовʼязків.

Проаналізовано та наведено перелік основної доказової бази, наявність якої є критично важливою для прийняття судом обґрунтованого рішення у даній категорії справ, а також особливу увагу звернено на важливість при дослідженні обставин справи відокремлення обʼєктивних факторів від субʼєктивних з метою уникнення упередженості та забезпечення найбільш справедливого результату у кожній конкретній ситуації.

Взято до уваги Постанову ПВС від 19.12.2008, як важливий інструмент для офіційного тлумачення та роз’яснення оціночних понять, що сприяє однаковому застосуванню норм законодавства судами різних інстанцій. Окрім того, розʼяснено правові механізми поновлення батьківських прав та умови, які повинні бути виконані батьками задля досягнення такого результату. Окрему увагу приділено ролі думки самої дитини, як самостійного чинника, який потребує конструктивної оцінки судом залежно від віку, рівня розвитку дитини та конкретних обставин справи, проте не завжди має вирішальний вплив на остаточне рішення суду.