Особливості нерухомого майна як обʼєкта цивільних прав

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню нерухомого майна як об’єкта цивільних прав, розкриттю його правової природи та визначенню місця у системі майнових відносин. У роботі проаналізовано значення нерухомості для функціонування економічного обороту та стабільності правової системи, а також висвітлено особливості її правового режиму з урахуванням взаємодії приватно-правових і публічно-правових засад регулювання. Окремо досліджено співвідношення земельної ділянки із розташованими на ній будівлями та спорудами, зокрема питання їх правової єдності або самостійності як об’єктів цивільних прав, а також вплив такого співвідношення на зміст правомочностей власника та порядок здійснення цивільного обороту нерухомості.

Значення нерухомого майна для поліпшення економічної ситуації та сталості правової системи будь-якого організованого суспільства важко переоцінити. Як для товарних відносин, так і для правового регулювання майнового обороту виключно нерухомість завжди була і залишаться стержнем і найвищою сутністю будь-якої державності.

Для публічного права земля, її поверхня, в тому числі покрита лісом або водою, земля, яка навіть поділена на умовні ділянки з різним правовим режимом, завжди є територією держави.

Бажання фізичної чи юридичної особи стати власником нерухомого майна – не тільки суть соціально-психологічних прагнень відокремити себе від влади держави, але і єдиний економіко-правовий спосіб включити себе як суб’єкта в цивілізований і вільний підприємницький оборот.

Об’єкти цивільних прав закономірно займають центральне місце як в науковій, законодавчій і правозастосовній сфері юриспруденції, визначають потенційну сукупність всіх інших матеріальних благ, які включені в економічний оборот, а також обумовлюють своєю системністю власне суть економічних і правових відносин та відповідно, ступінь духовного розвитку суспільства.

Нерухоме майно завжди було і залишається предметом постійної уваги юридичної науки. Визнаючи загальну системність права і законодавства, неможливо не визнати системність галузей і інститутів, зокрема систему об’єктів цивільних прав, а також системні утворення окремих груп об’єктів цивільних прав, в першу чергу об’єктів нерухомого майна. Нерухомість, займаючи основне місце в системі об’єктів цивільних прав, сама виступає системним утворенням з власною структурою і взаємозв’язком елементів, які її складають.

У цьому контексті особливого значення набуває дослідження правового режиму нерухомого майна як комплексного явища, що поєднує у собі як приватно-правові, так і публічно-правові елементи регулювання. Вказаний режим визначає особливості виникнення, переходу та припинення прав на нерухомі об’єкти, встановлює вимоги до їх державної реєстрації, а також забезпечує публічність і достовірність відомостей про такі об’єкти. Водночас нерухомість виступає не лише економічною основою суспільного розвитку, але й важливим інструментом гарантування стабільності цивільного обороту, що обумовлює необхідність її подальшого наукового осмислення та вдосконалення законодавчого регулювання у цій сфері.