Предмет протиправного посягання як елемент криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, передбачених статтею 201-2 Кримінального кодексу України

Анотація

У науковій статті проаналізовано особливості предмета протиправного посягання як елементу криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним використанням з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, передбачених ст. 201-2 Кримінального кодексу (далі – КК) України. Обґрунтовано, що запровадження зазначеної кримінально-правової норми було зумовлене повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України та різким зростанням кількості зловживань у сфері благодійної та гуманітарної діяльності в умовах воєнного стану.

Встановлено, що предмет посягання у складі кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК України, має комплексний характер і поєднує матеріальну та соціально-гуманітарну складові. Доведено, що гуманітарна допомога, благодійні пожертви та безоплатна допомога характеризуються спеціальним правовим режимом, адресністю, цільовим призначенням та безоплатністю, що принципово відрізняє їх від іншого майна, яке перебуває у цивільному обігу. Предмет протиправного посягання у кримінальних правопорушеннях, пов’язаних із незаконним використанням з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, має комплексний характер, поєднуючи матеріальну та соціальну складові. Його значення зумовлюється необхідністю встановлення не лише кількісних і вартісних показників, а й походження відповідного майна, умов його набуття, правового режиму, цільового призначення та фактичного використання.

Зроблено висновок, що правильне встановлення предмета протиправного посягання має вирішальне значення для відмежування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 201-2 КК України, від суміжних складів кримінальних правопорушень проти власності та у сфері службової діяльності, оскільки саме воно дозволяє чітко визначити специфіку об’єкта кримінально-правової охорони, зокрема у сфері обігу гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або іншої безоплатної допомоги, уникнути помилок у кваліфікації діянь як привласнення, розтрати чи зловживання службовим становищем, а також сприяє формуванню повноцінної криміналістичної характеристики правопорушення, включаючи визначення типових способів його вчинення, кола можливих суб’єктів і особливостей доказування, що в сукупності забезпечує належну кваліфікацію протиправних діянь, підвищує ефективність досудового розслідування та сприяє ухваленню обґрунтованих і справедливих судових рішень.