Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містять відомості про приватне життя: баланс між правом на захист та правом на приватність

Анотація

Статтю присвячено комплексному дослідженню проблеми забезпечення балансу між правом сторони захисту на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та правом особи на повагу до приватного життя у сучасних умовах кримінального провадження. Проаналізовано положення Конституції України, норми кримінального процесуального законодавства, зокрема ст. 290 КПК України, а також інші взаємопов’язані норми, що регламентують отримання, використання та захист інформації приватного характеру.

У роботі узагальнено наукові підходи до визначення меж доступу сторони захисту до матеріалів, які містять відомості про особисте і сімейне життя особи, та встановлено, що чинна доктрина не виробила єдиного підходу до вирішення цієї проблеми. Окрему увагу приділено аналізу практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, яка підтверджує, що право на доступ до матеріалів кримінального провадження не є абсолютним і може підлягати обмеженням за умови дотримання принципу пропорційності, забезпечення належних процесуальних гарантій та здійснення ефективного судового контролю.

Обґрунтовано, щочиннамодельвідкриттяматеріалівдосудовогорозслідуваннямаєімперативний характер і не передбачає належних механізмів диференціації доступу до інформації, внаслідок чого створюються ризики необґрунтованого поширення відомостей приватного характеру, які не мають доказового значення. Особливої гостроти ця проблема набуває у провадженнях із кількома підозрюваними, де така інформація може використовуватися поза межами процесуальної мети.

На підставі аналізу законодавства, доктринальних джерел та судової практики запропоновано алгоритм диференційованого доступу до матеріалів досудового розслідування, який передбачає надання особі повного доступу до інформації, що стосується її приватного життя, із одночасним обмеженням доступу інших учасників до відомостей, які не мають доказового значення. Запропонований підхід спрямований на забезпечення належного балансу між правом на захист і правом на приватність без порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Запропонований підхід також враховує сучасні виклики цифровізації кримінального провадження.