Трансформація правового інституту запобіжних заходів у кримінальному провадженні від КПК України 1960 року до КПК України 2012 року

Анотація

У статті розглянута трансформація правового інституту запобіжних заходів від КПК України 1960 року до сучасної редакції КПК України 2012 року. Зазначено, що після набуття Україною незалежності процеси суспільно-політичних змін в напрямі початку розбудови держави на основі демократичних цінностей обумовили запит на інтеграцію в кримінально-процесуальне законодавство та практику його застосування сучасних європейських стандартів забезпечення прав людини та основоположних свобод у кримінальному провадженні. Встановлено, що стимулом оновлення правового інституту запобіжних заходів було прийняття 28 червня 1996 року Конституції України. Конституційна комісія з укладання тексту нового Основного Закону в його основу поклала доктрину європейських спільних демократичних цінностей. Ця доктрина в поєднанні із рекомендаціями різних інституцій Європейського Союзу стали основою змін у правовому інституті запобіжних заходів як в рамках «малої судової реформи» 2001 року, так і при роботі над проектами КПК України в наступні роки. З’ясовано, що у проекті КПК України (реєстр. № 9700 від 13.01.2012) було презентовано переосмислення не просто запобіжних заходів, а, шляхом винесення за рамки процесуального закону терміну процесуальний примус, зміна доктринальних підходів до визначення системи, змісту та пропорційності обмежень прав та свобод людини у кримінальному провадженні. Зазначено, що безпрецедентні випробування, з якими стикнулася система кримінальної юстиції, з моменту повномасштабної агресії росії проти України, зумовили потребу у формуванні дієвих механізмів застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні в умовах тимчасового припинення функціонування органів судової влади на окремих територіях. Зміни в правовому інституті запобіжних заходів, які відбулися у 2022 році, продемонстрували, що для нашої держави, не дивлячись на воєнний стан, пріоритетним при формуванні екстраординарного порядку обрання запобіжних заходів залишається забезпечення дотримання прав на свободу, особисту недоторканість та на справедливий суд.