Розголошення лікарської таємниці як підстава відповідальності медичних працівників та судових експертів

Анотація

Особливого значення у сфері медичного права набуває реалізація права пацієнта на збереження лікарської таємниці. Попри те, що в сучасній Україні створена потужна законодавча база, спрямована на гарантію, захист та охорону цього права, формується правозастосовча практика здійснення цього права, непоодинокими є випадки грубого порушення приватної інформації осіб, які звернулися за медичною допомогою. Підтвердженням цього є аналіз судової практики та, фактично, створення судового прецеденту щодо захисту прав пацієнтів, притягнення медичних працівників до різних видів відповідальності та практика відшкодування майнової і моральної шкоди в разі встановлення факту розголошення такої інформації. Принцип заборони розголошення відомостей, які стали відомі при виконанні професійних обов’язків, поширюється і на судових експертів. Важливим є обов’язок зберігати таємницю і після смерті пацієнта, що відповідає загальноєвропейським стандартам захисту прав пацієнта. Метою статті є встановлення особливостей правового регулювання збереження лікарської таємниці медичними працівниками, судовими експертами, дослідження наслідків розголошення такої інформації і аналіз судової практики щодо захисту прав пацієнтів у цій сфері. Аналіз правової бази щодо збереження лікарської таємниці було б неповним без аналізу дефініцій «лікарська таємниця» та «медична таємниця». Попри різні підходи науковців, остаточно визначив відмінності між двома поняттями Конституційний Суд України, який визначив лікарську таємниці - інформацію про пацієнта, на відміну від медичної інформації – інформації для пацієнта. Європейське законодавство, міжнародна практика і вітчизняне законодавство сформувало потужну нормативну базу у сфері захисту прав пацієнтів на лікарську таємницю і обмежило можливості її розголошення виключно законодавством в випадках виняткових і загрозливих для держави, іншої особи, самої особи та її нащадків. Медична інформація за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Факт розголошення лікарської таємниці є підставою для притягнення особи, яка зобов’язана її зберігати, до відповідальності різних видів: дисциплінарної, цивільно-правової (у вигляді відшкодування моральної та майнової шкоди) та кримінальної. Для притягнення відповідальної особи необхідно довести склад проступку/злочину, а, крім того, необхідно процесуальна підстава. На сьогодні найбільш дослідженим є кримінальний аспект притягнення до відповідальності, так звані «лікарські злочини».