Суб’єктивні ознаки умисного вбивства з корисливих мотивів та вбивства, вчиненого на замовлення

Анотація

У статті здійснено поглиблений теоретико-прикладний аналіз суб’єктивних ознак умисного вбивства, вчиненого з корисливих мотивів, та умисного вбивства, вчиненого на замовлення, як особливо кваліфікованих складів кримінальних правопорушень проти життя особи. Дослідження ґрунтується на положеннях сучасної доктрини кримінального права, нормах кримінального законодавства України та узагальненій правозастосовній практиці.

Розкрито зміст суб’єктивної сторони зазначених деліктів крізь призму інтелектуального та вольового моментів вини, із акцентом на обов’язковість прямого умислу як конструктивної ознаки відповідних складів з кримінальних правопорушень. Обґрунтовано, що специфіка суб’єктивної сторони умисного вбивства з корисливих мотивів визначається домінуванням матеріально зумовленого мотиву, який проявляється у прагненні до протиправного безоплатного одержання майнових благ або уникнення майнових витрат. Водночас встановлено, що у випадку вбивства, вчиненого на замовлення, має місце складна багаторівнева мотиваційна структура, зумовлена особливостями співучасті, в межах якої відбувається функціональне розмежування ролей замовника та виконавця.

Доведено, що для виконавця кримінального правопорушення визначальним є, як правило, корисливий мотив, пов’язаний із отриманням матеріальної чи іншої винагороди, тоді як для замовника характерною є цільова спрямованість на досягнення конкретного суспільно небезпечного результату – позбавлення життя, що може бути детерміновано різними мотивами (корисливими, помсти, усунення конкуренції тощо). З огляду на це аргументовано тезу про неоднорідність суб’єктивної сторони у співучасників такого кримінального правопорушення та необхідність її індивідуалізованого встановлення при кримінально-правовій кваліфікації.

Окрему увагу приділено проблемам відмежування умисного вбивства з корисливих мотивів від вбивства на замовлення, зокрема у випадках, коли дії виконавця формально містять ознаки обох кваліфікуючих обставин. Проаналізовано підходи до визначення домінуючого мотиву та їх значення для правильної юридичної оцінки діяння. Наголошено на необхідності комплексного врахування сукупності об’єктивних і суб’єктивних ознак, а також фактичних обставин справи.

Зроблено висновок про доцільність подальшого вдосконалення кримінально-правового регулювання та уніфікації підходів судової практики щодо встановлення та оцінки суб’єктивних ознак кваліфікованих видів умисного вбивства, що сприятиме забезпеченню принципів законності, справедливості та індивідуалізації кримінальної відповідальності.