Конституційно-правові засади забезпечення прав людини у сфері спорту та туризму

Автор(и)

  • Н. А. Опанасюк кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Україна https://orcid.org/0000-0001-7418-8622
  • І. Я. Антоненко доктор економічних наук, професор, професор кафедри туристичного та готельного бізнесу, Національний університет харчових технологій, Україна https://orcid.org/0000-0003-2299-2365

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2026.94.1.25

Ключові слова:

конституційне право, права людини, свобода пересування, туризм, спортивна діяльність, соціальні права, культурні права, соціальна держава, доступність туризму, охорона здоров’я, екологічна безпека, недискримінація

Анотація

Стаття присвячена аналізу конституційно-правових засад забезпечення прав людини у сфері спорту та туризму крізь призму свободи пересування як одного з базових особистих прав людини. Обґрунтовується, що права людини у сфері спорту та туризму мають спільну конституційно-правову природу і базуються передусім на свободі пересування, особистій свободі та принципі поваги до людської гідності. Реалізація цих прав є важливим чинником фізичного, духовного та соціального розвитку особистості й відповідає конституційній моделі України як демократичної, правової та соціальної держави. Свобода пересування виступає ключовою правовою передумовою здійснення туристичної діяльності та участі особи у спортивних і фізкультурних заходах. Метою дослідження є з’ясування юридичної природи свободи пересування та обґрунтування її ролі у реалізації прав людини у сфері туризму і спорту в умовах демократичної, правової та соціальної держави. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема діалектичний, системно-структурний, формально-юридичний, порівняльно-правовий і доктринальний аналіз. У роботі використано положення Конституції України, міжнародно-правові акти у сфері прав людини, а також наукові підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні свободи пересування як базового особистого (природного) права людини, що у сучасних умовах реалізується через інституціоналізовані форми соціальної мобільності, зокрема у сфері туризму та спорту. Уперше у вітчизняній конституційно-правовій доктрині туризм і спорт розглядаються як взаємопов’язані сфери реалізації свободи пересування, що мають спільну правову природу, але відрізняються функціональним призначенням. Обґрунтовано, що забезпечення рівного доступу до туристичної та спортивної інфраструктур є складовою конституційного обов’язку держави й важливою гарантією недискримінації. За результатами дослідження встановлено, що права людини у сфері спорту та туризму мають комплексну конституційно-правову природу, ґрунтуються на свободі пересування, особистій свободі та визнанні гідності людини, а їх ефективна реалізація сприяє фізичному, духовному й соціальному розвитку особистості та утвердженню України як демократичної, правової й соціальної держави.

Посилання

Конституція України: Закон України від 28.06.1996 №254к/96-ВР (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/sp:max10#Text (дата звернення 05.01.2026).

Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. К.: Ін юре, 1997. 496 с.

Миколаєнко Ю.І. Змістовне наповнення прав людини на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні. Правничий вісник Університету «КРОК». – 2017. Вип. 29. С. 71-77. URL: https://lbku.krok.edu.ua/krok-university-law-journal/article/view/20.

Баймуратов М. Нормативно-правовий договір як джерело конституційного права України. Юридичний вісник, 1998. № 1. С. 88-91.

Голубка І.І. Конституційні права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та країнах ЄС: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет». Ужгород, 2016. 17 с. URL: https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/8500.

Кириченко Ю.В. Актуальні проблеми конституційно-правового регулювання прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні в контексті європейського досвіду: монографія. К.: Центр учбової літератури, 2017. 540 с. URL: https://constitutionalist.com.ua/wp-content/uploads/2025/09/Kyrychenko_monograph.pdf.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. К.: Юрінком Інтер, 2003. 336 с.

Малеш Ю.І. Право на свободу пересування в умовах війни. Том 3 № 81 (2024): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. С. 330-334. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.81.3.50.

Міхневич Л.В. Свобода пересування: проблеми кореляції публічно правового та приватно правового підходів // Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 2. С. 161-166. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.02.27.

Barnidge R.P., Jr. Human Rights, Free Movement, and the Right to Leave in International Law / Colin Harvey, Robert P. Barnidge, Jr. International Journal of Refugee Law, Volume 19, Issue 1, March 2007, Pages 1-21. DOI: 10.1093/ijrl/eel025.

Манільська декларація зі світового туризму: прийнята Всесвітньою конференцією з туризму 27 вересня – 10 жовтня 1980 р. (м. Маніла). URL: https://www.unwto.org/archive/global/code-ethics/manila-declaration-world-tourism (дата звернення 05.01.2026).

Гаазька декларація з туризму: прийнята Міжпарламентською конференцією з туризму 10–14 квітня 1989 р. (м. Гаага). URL: https://www.unwto.org/archive/global/code-ethics/hague-declaration-tourism (дата звернення 05.01.2026).

Глобальний етичний кодекс туризму: прийнятий резолюцією Генеральної Асамблеї Всесвітньої туристичної організації від 1 жовтня 1999 р. URL: https://www.unwto.org/global-code-of-ethics-for-tourism (дата звернення 05.01.2026).

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-06-12

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право