Інституційні проблеми функціонування ринків капіталу в умовах впливу діяльності регулятора на якість правового регулювання

Анотація

Досліджено інституційні проблеми функціонування ринків капіталу України крізь призму впливу фактичної діяльності регулятора на якість правового регулювання та рівень правової визначеності. Зосереджено увагу на дисбалансі між формально закріпленими повноваженнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та практикою їх реалізації, що проявляється у домінуванні нормотворчої функції над завданнями розвитку ринку та ефективного наглядового стимулювання. Встановлено, що чинна система оцінювання ефективності регулятора переважно базується на кількісних індикаторах нормотворчої діяльності, які не відображають фактичного стану розвитку ринку капіталу, зокрема рівня ліквідності, інвестиційної активності та динаміки інституційних інвесторів. Доведено, що така модель оцінювання формує стимул до зростання формалізованої регуляторної активності та не забезпечує належного зв’язку між результативністю регулятора і якісними характеристиками функціонування ринку. Проаналізовано проблему нестабільності нормативно-правового середовища, яка проявляється у частих і фрагментарних змінах законодавства та недостатній системності правового регулювання. Окрему увагу приділено практиці застосування різних форм регуляторних роз’яснень. Досліджено вплив зазначених чинників на розвиток окремих сегментів ринку капіталу, зокрема інститутів спільного інвестування та ринку деривативів, а також на формування податкових і регуляторних ризиків. Наголошено на значенні правової визначеності для ефективного застосування норм кримінального права у сфері протидії маніпулюванню ринком та незаконному використанню інсайдерської інформації. Зроблено висновок, що існуюча модель регулювання характеризується регуляторною волатильністю, фрагментарністю та недостатнім рівнем узгодженості правових підходів, що негативно впливає на передбачуваність функціонування ринку капіталу. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавчого визначення функцій регулятора, підвищення якості правотворчої діяльності та унормування практики надання роз’яснень з метою забезпечення стабільності та системності правового середовища.