Воєнний стан як фактор кримінально-правової кваліфікації самовільного залишення військової частини

Анотація

У статті здійснено комплексний кримінально-правовий аналіз впливу воєнного стану на кваліфікацію самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення балансу між вимогами військової дисципліни та дотриманням фундаментальних принципів кримінального права в умовах збройної агресії, коли посилення кримінальної відповідальності супроводжується ризиком підміни аналізу юридичних ознак складу кримінального правопорушення загальною оцінкою умов воєнного часу. На основі аналізу кримінального законодавства та наукових підходів досліджено нормативну конструкцію складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, та визначено межі впливу кваліфікуючої ознаки вчинення діяння в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що воєнний стан виступає нормативним контекстом застосування кримінального закону і впливає на кваліфікацію лише у випадках, прямо передбачених законом, не змінюючи юридичної конструкції складу кримінального правопорушення. Встановлено, що фактичні умови несення служби (інтенсивність бойових дій, тривале перебування в зоні бойового зіткнення, психологічне виснаження, сімейні обставини тощо) не є конструктивними ознаками складу злочину, однак мають значення для встановлення вини та індивідуалізації кримінальної відповідальності. У статті запропоновано теоретично обґрунтований підхід до розмежування нормативної та фактичної площин кримінально-правової оцінки самовільного залишення військової частини, що дозволяє відокремити юридично визначені ознаки складу кримінального правопорушення від фактичних умов проходження служби. Доведено, що ототожнення нормативного режиму воєнного стану з фактичними умовами служби створює ризик розширювального тлумачення кримінально- правової норми та розмивання меж складу злочину, тоді як їх чітке розмежування забезпечує дотримання принципів законності, індивідуальної винуватості та справедливості. Результати дослідження можуть бути використані для забезпечення єдності правозастосовної практики та подальшого теоретичного осмислення впливу особливих правових режимів на кримінально- правову кваліфікацію.