Відновлення місцевого самоврядування в Литовській Республіці: основні проблеми та їх вирішення

Анотація

У дослідженні розкрито ключові проблеми відновлення місцевого самоврядування Литовської Республіки у перші два періоди муніципальної реформи (1990-2005 рр.). У статті враховано позиції вітчизняних та литовських вчених щодо муніципальної реформи Литви. Автор представляє критичний підхід до розуміння змісту та швидкості реформ пострадянських держав. У статті представлено аргументацію щодо успішності євроінтеграції Литви. На основі чинного муніципального законодавства Литви представлено конкретні поточні результати реформ, які вдалося досягти попри пострадянське минуле та тривалу відсутність панування демократії на території Литовської Республіки. Дослідження окреслили ключові питання, які сьогодні постають перед Україною та поставали раніше перед Литвою. Автор наголошує, що представлене дослідження не ґрунтується на порівнянні успіхів Литви та невдач України у сфері муніципальної реформи. Литва стала членом ЄС у 2004 році чому сприяли сукупність факторів, які співвпали у певний час у певному місці: було розпочато муніципальну реформу; територіальна наближеність до інших держав-членів ЄС; політична воля ЄС щодо членства Литви та прагнення Литвою інтеграції до ЄС. Також ми жодним чином не применшуємо досягнень Литовської держави, а прагнемо приверну увагу до проблем та шляхів їх вирішення.

У підсумку наведено, наступні ключові проблеми з якими стикалася Литовська Республіки під час відновлення місцевого самоврядування: наслідки пострадянського минулого у вигляді централізованого управління та тривалою відсутності демократії на території Литви; неготовність політиків проводити реформи та розподіляти (децентралізувати) повноваження; непослідовність та затягування реформ; недотримання положень Конституції Литви при визначені структурно-функціональної організації місцевого самоврядування; надмірність делегованих повноважень та недостатність фінансового забезпечення муніципалітетів; відсутність реальної децентралізації у перші два періоди реформ. Вирішення деяких із перелічених проблем досі є актуальними для Литви (перерозподіл делегованих повноважень та фінансова спроможність муніципалітетів та ін). Проте, препони, що пов’язані із пострадянським минулим було вирішено невідворотністю реформ, залученням підтримки міжнародних організацій та членством в ЄС та розвитком партисипативної демократії.