Муніципальний космополітизм: роль Юргена Габермаса у його обґрунтуванні та становленні

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики становлення та розвитку муніципального космополітизму, як концепції та ідеології, та її дослідженню в доктринальних працях Ю. Габермаса.

Стверджується, що процеси становлення та розвитку муніципального космополітизму напряму пов’язані з процесами інституціоналізації інституту локальної демократії у вигляді місцевого самоврядування, в межах територіальних локальних людських спільнот (територіальних громад), як природних первинних колективних асоціацій людини, де вона проходить свій життєвий цикл, продукуючи, формуючи і реалізуючи свої індивідуальні, групові та колективні екзистенційні інтереси, визнання таких інтересів державою на конституційному рівні, через їх трансформацію і легалізацію у вигляді прав і свобод, а також обов’язків людини, які реалізуються безпосередньо на рівні локального соціуму за допомогою місцевих (сільських, селищних, міських та інших) органів публічної самоврядної (муніципальної) влади – органів місцевого самоврядування, – позитивно сприяли актуалізації та детермінації муніципально-правової проблематики, що зазвичай базується на цінностях європейського муніципалізму, її піднесенню власне з загально-державного на міжнародний глобальний рівень.

Доводиться, що в межах актуалізації профільної проблематики виникають багато теоретичних концептів, які скеровані на її супроводження і забезпечення, зокрема в частині формування концепту «муніципального космополітизму» – їх автори, до яких відноситься й відомий німецький філософ і соціолог, представник нової генерації «франкфуртської школи», один із найвпливовіших філософів сучасності Ю. Габермас, досить глибоко і фундаментально займаються профільними питаннями, що стосуються комунікативної дії, дискурсу та раціональності, що стали новою основою для критичної теорії, – ба більше, для нього основою суспільства є комунікативні інтеракції, в яких висуваються та відкидаються раціональні аргументи, при цьому інтеракцію необхідно усвідомлювати і розуміти як процес безпосереднього спілкування, обміну символами, інформацією або діями між двома чи більше людьми, групами або системами – бо вона передбачає взаємний вплив, спільну діяльність, діалог та здатність учасників приймати на себе роль іншої сторони.