Кримінально-правова характеристика колабораційної діяльності як злочину проти основ національної безпеки України

Анотація

У статті проведено всебічний теоретико-правовий аналіз складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з урахуванням обставин збройної агресії РФ проти України та правового режиму тимчасової окупації. Дослідження спрямоване на з’ясування юридичної природи колабораційної діяльності як форми посягання на основи національної безпеки держави, що охоплює державний суверенітет, територіальну цілісність та обороноздатність України. Проаналізовано альтернативні форми об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, кожна з яких утворює самостійний формальний склад, визначено їх зміст та особливості кваліфікації.

Особливу увагу приділено характеристиці об’єктивної сторони діяння, яка включає: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території; добровільну участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на такій території, та/або у збройних формуваннях держави-агресора; надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших законних військових формувань. Встановлено, що склад правопорушення має формальний характер і вважається закінченим із моменту вчинення передбачених законом дій незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

Досліджено ознаку добровільності як обов’язковий елемент перших двох форм об’єктивної сторони та ключовий критерій відмежування кримінально караної поведінки від діянь, вчинених під примусом. Проаналізовано ознаки спеціального суб’єкта - громадянина України, який досяг віку кримінальної відповідальності та є осудним, а також суб’єктивну сторону, що характеризується умисною формою вини, переважно прямим умислом. Розглянуто наукові підходи до визначення форми вини та обґрунтовано висновок про її умисний характер з огляду на формальну конструкцію складу кримінального правопорушення.

У статті узагальнено проблемні аспекти кваліфікації діянь за ч. 7 ст. 111-1 КК України, зокрема складність встановлення добровільності та оцінки фактичних обставин, що зумовлює необхідність системного підходу до аналізу всіх елементів складу кримінального правопорушення. Доведено, що правильна кримінально-правова оцінка можлива лише за умови комплексного дослідження об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони діяння з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану та тимчасової окупації.