Соціально-правовий статус ізолятора тимчасового тримання як суб’єкта запобігання кримінальним правопорушенням в Україні

Анотація

Попереднє ув’язнення є легітимною складовою системи кримінального правосуддя. Однак право на свободу особи та презумпція невинуватості вимагають дотримання чітких критеріїв щодо застосування та виконання цього запобіжного заходу.

Указані правила є фундаментальними гарантіями від незаконного (жорстокого) поводження з особами, ув’язненими під варту, які повинні діяти із самого початку поміщення цих осіб до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ), у період їх перебування в попередньому ув’язненні, аж до їх звільнення чи подальшого переведення до виправної колонії.

Порядок поміщення правопорушників до ІТТ та їх розміщення, має бути регламентований нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і наказами організаційно- розпорядчого характеру та здійснюватися за відповідною процедурою оформлення й закріплення фактичного перебування в місцях попереднього ув’язнення осіб, яких доставлено до цих установ конвоями правоохоронних органів або Національної гвардії України.

Встановлений порядок тримання в місцях попереднього ув’язнення, спрямований на регулювання діяльності адміністрації ізоляторів тимчасового тримання, не завжди і не на всіх здійснює позитивний вплив. Ув’язнені, як правило, перебувають у складній для них життєвій ситуації, а також далеко не завжди в доброзичливих стосунках у цьому середовищі.

На наш погляд, ув’язнений під варту, переносячи певні страждання, не стільки намагається адаптуватися до середовища, скільки просто змиритися з цим через причини і обставини, які безпосередньо від нього не залежать, оскільки його арешт не враховує волевиявлення людини, а, навпаки, він сковує особу і позбавляє її волі. Тому є підстави вважати, що порушення режиму в цих місцях не є пристосуванням до середовища, а, передусім, це незгода і небажання, іноді неможливість змиритися з умовами цього буття. Такий протестний варіант поведінки пов’язаний певною мірою і з недосконалістю стосунків та матеріальних умов, а також їх невідповідністю статусу особи, взятої під варту.