Спеціальні потерпілі у зв’язку з виконанням службових, професійних чи громадських обов’язків: концептуальні проблеми кримінально-правової охорони

Анотація

У статті досліджено концептуальні проблеми кримінально-правової охорони спеціальних потерпілих у зв’язку з виконанням ними службових, професійних чи громадських обов’язків.

Проаналізовано чинні положення Кримінального кодексу України, що забезпечують охорону життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи, власності та законної діяльності відповідних осіб.

Обґрунтовано, що наявна модель кримінально-правової охорони таких потерпілих не є цілісною, а характеризується фрагментарністю, несистемністю та відсутністю єдиного підходу до побудови спеціальних норм.

Встановлено, що кримінально-правовий захист цих осіб реалізується через самостійні спеціальні норми, кваліфіковані склади загальних кримінальних правопорушень і загальні норми, які застосовуються субсидіарно.

Виявлено нерівномірність законодавчого захисту різних категорій спеціальних потерпілих, дублювання загальних і спеціальних складів кримінальних правопорушень, надмірну казуїстичність законодавчого регулювання, а також труднощі кваліфікації, зумовлені недостатньою диференціацією кримінальної відповідальності.

Окрему увагу приділено проблемі співвідношення посиленого кримінально-правового захисту спеціальних потерпілих із принципом рівності та вимогою кримінально-правової пропорційності. Зроблено висновок про необхідність вироблення єдиної концепції кримінально-правової охорони таких осіб і вдосконалення загальних та спеціальних норм Кримінального кодексу України з метою підвищення системності, узгодженості й ефективності кримінально-правового регулювання.

Найбільш виправданим є збереження спеціальних норм передусім у тих випадках, коли криміналізується втручання в законну діяльність відповідної особи, перешкоджання її здійсненню або інші форми протидії виконанню нею службових, професійних чи громадських обов’язків. Водночас посягання на особисті блага таких осіб у багатьох випадках доцільно охоплювати кваліфікованими складами загальних норм за умови їх системного вдосконалення. Це дало б змогу зменшити казуїстичність кримінального закону, підвищити його системність і забезпечити більш послідовну диференціацію кримінальної відповідальності.