Особливості розвитку злочину як правової категорії в країнах континентальної та англосаксонської правових сімей

Анотація

Стаття присвячена комплексному порівняльно-правовому дослідженню особливостей розвитку злочину як правової категорії в країнах континентальної (романо-германської) правової сім’ї, яка базується на писаних законах (кодексах) та на римських традиціях. До неї належить більшість держав Європи (Франція, Німеччина, Італія, Україна та низка інших європейських держав), Латинської Америки, а також багато країн Африки та Азії. Англосаксонська, яка є однією з найпоширеніших у світі, базується на судових прецедентах (Англія, США, Канада, Австралія, Північна Ірландія, Нова Зеландія й багато інших).

Акцентовано, що правова система України за формальними ознаками належить до романо- германської правової сім’ї, але має деякі ознаки перехідної (від соціалістичної) правової системи, хоча на сьогодні уже має доволі виразні тенденції до сприйняття західної правової традиції. При цьому слід зазначити особливості трансформації поняття злочину в Україні в її різні історичні періоди, де відображається шлях від приватного конфлікту до правової категорії загальнодержавного значення.

Встановлено, що два різні шляхи розвитку буржуазних революцій – англійська та французька – разом з іншими обставинами призвели до поступового формування двох різних правових систем. Завдяки тому значенню, яке мали Франція та Англія у світовому співтоваристві, ці системи набули міжнародного характеру. Проте, на відміну від англосаксонської правової системи, континентальна система права базується на кодифікованих нормативних актах. Вони дозволяють отримати більш повне уявлення про злочин і пов’язані з ним дефініції.

Проведений аналіз показав, що сучасні континентальна та англосаксонська правові системи під час свого становлення та розвитку увібрали в себе кращі традиції та основні принципи римського права, що дає їм спільну природу.

Історично першим законодавчим актом, який дав поняття злочину, була Декларація прав людини і громадянина 1789 р., прийнята під час Французької буржуазної революції. У ст. 5 Декларації дано характеристику матеріально-змістовної властивості будь-якого правопорушення. Вона проголошувала, що закон має право забороняти лише дії, які є шкідливими для суспільства.

На підставі проведеного комплексного порівняльно-правового дослідження особливостей розвитку злочину як правової категорії в країнах континентальної та англосаксонської правових сімей зроблено висновок про те, що зарубіжне законодавство пройшло довгий еволюційний шлях у формуванні поняття злочину, виявленні його ознак і класифікації злочинних діянь. Однак на початку XX ст. у зарубіжному праві так і не було сформульовано поняття злочину, яке б дозволяло виявити чіткі ознаки злочинної поведінки та відрізнити його від незлочинної. Існуючі визначення та класифікації зводилися лише до одного критерію – покарання.

Встановлено, що кримінальне законодавство спочатку стояло на варті інтересів родової аристократії, потім – рабовласницької знаті, пізніше – феодалів і нарешті, буржуазії. Тобто поняття злочину постійно коригувалося з урахуванням складових співвідношення класових сил певного суспільства. Тому поняття злочину перебуває у повному зв’язку з суспільним ладом держави, з розстановкою класових пріоритетів у суспільстві, із соціально-економічною формацією і, як виразом цього зовні – курсом кримінально-правової політики.