Якість закону як складова принципу верховенства права у прецедентному праві ЄСПЛ

Анотація

Стаття присвячена комплексному теоретико-правовому дослідженню концепту якості закону як іманентного та невід’ємного елемента принципу верховенства права у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини. Актуальність обраної теми зумовлена глибокою кризою сучасної західної правової традиції, що супроводжується ерозією засадничих правових принципів та небезпечною тенденцією інструменталізації права політичною владою задля досягнення кон’юнктурних цілей. На основі аналізу останніх звітів міжнародних організацій, зокрема Freedom House за 2026 рік, у роботі констатовано глобальний занепад свободи та зростання автократичних тенденцій, що створює пряму загрозу для передбачуваності та чіткості правового регулювання.

У роботі здійснюється ґрунтовний аналіз еволюції доктрини якості закону в рішеннях Страсбурзького суду. Досліджено шлях розвитку концепції від справи «The Sunday Times v. the United Kingdom» (1979), де було закладено фундамент вимог доступності та передбачуваності норми, до рішень у справах «Malone v. the United Kingdom» (1984) та «Kruslin v. France» (1990), які остаточно утвердили «якість закону» як автономну категорію. У статті обґрунтовано перехід ЄСПЛ від вузького формального легалізму до субстантивної (змістовної) концепції права. Згідно з цією позицією, «законом» визнається будь-яка чинна установка, включаючи акти виконавчої влади та судову практику, за умови їх відповідності критеріям якості, незалежно від їхнього офіційного місця в ієрархії нормативно-правових актів держави. Особлива увага приділена теоретичному розмежуванню категорій «правова визначеність» та «якість закону». Доведено, що якість закону є окремою необхідною умовою (sine qua non) для існування верховенства права, виступаючи прикладним інструментарієм для досягнення стабільності правопорядку. Наголошується, що якісна норма має бути сформульована з достатньою точністю, щоб дозволити суб’єкту регулювати свою поведінку та передбачати наслідки своїх дій.

У висновках підкреслено, що для правової системи України імплементація цих стандартів має стратегічне значення в контексті європейської інтеграції та правової реформи. Автономне тлумачення якості закону визначено як ефективний механізм подолання інституційних дефектів вітчизняної законотворчості, обмеження надмірних дискреційних повноважень органів влади та запобігання свавіллю, що є критично важливим для зміцнення демократичного ладу та захисту прав людини в умовах сучасних глобальних трансформацій.