Архітектура цифрового сумління як механізм імплементації антропоцентризму права в системи штучного інтелекту

Анотація

Нині актуальним є доктринальне розв’язання проблеми збереження людської ідентичності та суб’єктивності в умовах тотальної алгоритмізації публічно-правових відносин. Стаття висвітлює проблему структурної дегуманізації права, що виникає внаслідок неконтрольованого делегування владних повноважень автоматизованим системам. Досліджується трансформація класичної антропоцентричної парадигми під тиском технологій штучного інтелекту, що призводить до формування феномену «алгоритмічного раціоналізму». Визначається необхідність переходу від ретроспективних моделей правового регулювання до проактивних стратегій забезпечення прав людини.

У статті обґрунтовується необхідність впровадження концепту «цифрового сумління» як інтегрованої в програмний код системи алгоритмічних запобіжників. В ході дослідження були використані такі методи як системно-структурний аналіз, формально-юридичний метод, метод компаративістики та прогностичного моделювання. Крізь призму аксіологічного підходу доведено, що антропоцентризм має стати базовим архітектурним імперативом при проектуванні цифрових екосистем. Особлива увага приділяється концепції «Law-by-Design», яка передбачає трансформацію конституційних принципів у технічні вимоги до нейронних мереж.

У статті аналізується сучасний стан законодавчого регулювання ШІ в Україні та Європейському Союзі, зокрема норми Акта про штучний інтелект та GDPR. Автори статті вважають, що існуючі етичні декларації є недостатніми без підкріплення жорсткими юридичними санкціями та протоколами алгоритмічного аудиту. Розглядається проблема «алгоритмічної упередженості» та прихованої дискримінації, що виникає внаслідок навчання моделей на стереотипізованих історичних даних. Виявлено колізії у правовому статусі «алгоритмічних агентів» у сфері публічних закупівель та соціального забезпечення.

У роботі зроблено висновок, що цифрова трансформація держави потребує створення незалежних органів нагляду за алгоритмічною підзвітністю. Особлива увага приділяється поняттям «цифрового соціального внеску» та «права людини на безперервну технологічну адаптацію» як відповіді на виклики технологічного безробіття. Встановлено доцільність імплементації принципу «Human-in-the-loop» у військові та цивільні системи безпеки для гарантування персональної відповідальності за ухвалені рішення. Авторка Кравчук С. М. пропонує власні пропозиції щодо вдосконалення процесуального законодавства через запровадження презумпції «алгоритмічної вини» оператора системи.