Правовий статус вищих органів судової влади Української Народної Республіки та Української Держави (листопад 1917 р. – кінець 1920 р.): історико-правові аспекти

Анотація

У статті аналізується правовий статус вищих органів судової влади Української Народної Республіки (далі – УНР) періоду Української Центральної Ради, Української Держави та УНР періоду Директорії (листопад 1917 р. – кінець 1920 р.).

Встановлено, що після проголошення УНР судову діяльність продовжували здійснювали судові установи, які функціонували на її території до 7 листопада 1917 р., але з цієї дати вони визначалися як органи влади УНР. Доведено, що правовий статус вищого органу судової влади УНР періоду Української Центральної Ради – Генерального Суду основувався на Законі УНР від 2 грудня 1917 р. «Про утворення Генерального Суду». Виявлено, що відповідно до цього Закону, Генеральному Суду були надані функції Урядового Сенату в судових справах і в справах нагляду над судовими установами та особами судового відомства. З’ясовано, що 5 квітня 1918 р. було внесено зміни до цього Закону, відповідно до яких Генеральному Суду було надано всі функції, належні до цього Урядовому Сенату, а також тимчасово – функції Головного Військового Суду. Показано, що основними напрямами діяльності Генерального Суду були: установчі, нормотворчі, судові.

Доведено, що в Українській Державі, відповідно до «Законів про тимчасовий державний устрій України» від 29 квітня 1918 р., вищою судовою владою був Генеральний Суд Української Держави, якому було надано судові та адміністративні повноваження. З’ясовано, що відповідно до Закону «Про зміну арт. 1-го закону від 2 грудня 1917 року про Генеральний Суд» від 2 червня 1918 р., основними функціями вищого судового органу були всі функції, належні Урядовому Сенату та касаційні функції Головного Військового Суду. Доведено, що правовий статус вищого органу судової влади було детально закріплено в Законі «Про утворення Державного Сенату» від 8 липня 1918 р. З’ясовано, що відповідно до цього Закону, основними функціями Державного Сенату, який було створено натомість Генерального Суду, визначалися судові та адміністративні. Державному Сенату були надані права та обов’язки Урядового Сенату та деякі інші повноваження у військовій сфері. Наголошено, що Державний Сенат здійснював установчі, судові та адміністративні функції.

З’ясовано, що після створення УНР періоду Директорії вищу судову владу здійснював Державний Сенат. У статті проаналізовано ухвалений Радою Народних Міністрів та затверджений Директорією Закон «Про скасування закону бувшого гетьманського уряду від 8 липня 1918 р. відносно «утворення Державного Сенату», про відновлення діяльності Генерального Суду під назвою «Надвищий Суд УНР»…» від 2 січня 1919 р. Доведено, що цим Законом до компетенції вищого судового органу суттєвих змін, порівняно з періодом Української Центральної Ради, внесено не було, хоча механізми держав УНР періоду Директорії та УНР періоду Української Центральної Ради суттєво відрізнялися. Зазначено, що в цілому Надвищий Суд УНР здійснював установчі, судові та адміністративні повноваження.

Автор, підсумовуючи робить висновок, що вищі органи судової влади УНР та Української Держави перебували у процесі становлення.