Поняття «джерело права» в сучасній правовій доктрині: актуальні підходи та значення для правового регулювання

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу поняття «джерело права» як однієї з найбільш дискусійних категорій загальної теорії права та філософії права. Попри те що цей термін використовується у юридичній науці впродовж понад двох тисячоліть, єдиного загальновизнаного його визначення досі не вироблено, що зумовлює як теоретичні суперечності, так і практичні труднощі у сфері правотворчості та правозастосування. Актуальність дослідження визначається євроінтеграційним  курсом  України,  динамічним  оновленням  національного  законодавства та необхідністю його гармонізації зі стандартами Європейського Союзу, що вимагає чіткого розуміння природи та ієрархії джерел права.

У статті систематизовано та критично осмислено основні наукові підходи до розуміння поняття «джерело права», що сформувалися у вітчизняній та зарубіжній правовій доктрині. Встановлено, що філософський, соціологічний та позитивістський підходи пропонують принципово відмінні відповіді на питання про те, що саме породжує право і надає йому обов’язкової сили. Проаналізовано внесок провідних зарубіжних правознавців: Ж.-Л. Бержеля, Л. Фуллера, Г. Бермана, а також вітчизняних учених у розробку цієї проблематики. Обґрунтовано, що багатозначність терміна «джерело права» не є випадковою, а відображає справжню складність і багатовимірність самого феномену права.

У результаті дослідження виокремлено три основні значення поняття «джерело права»: ідеальне (правосвідомість, природне право, правова ідеологія), матеріальне (соціально-економічні умови суспільного життя, чинники правоутворення) та формально-юридичне (зовнішні форми вираження та закріплення правових норм). Доведено, що кожне з цих значень відображає певний аспект правової реальності і не може розглядатися як самодостатнє без урахування інших. Особлива увага приділяється формально-юридичному значенню, яке набуває найбільшої практичної значущості, оскільки дозволяє визначити ієрархію правових актів та механізми їх застосування. Водночас зведення джерел права виключно до їхніх формальних проявів визнається методологічно обмеженим підходом, що не враховує ціннісно-ідеологічних, соціальних та суб’єктивних чинників правоутворення. Зроблено висновок, що дослідження джерел права має виражене практичне значення для розвитку правової системи України в умовах євроінтеграції.