Логічна типологія правової невизначеності: теоретико-методологічні засади

Анотація

Статтю присвячено логіко-теоретичному аналізу правової невизначеності та обґрунтуванню її типології. Вихідною є теза про те, що правова невизначеність не є випадковим дефектом нормативного регулювання, а становить структурну характеристику права, пов’язану з відкритою текстурою правових норм, загальністю правових понять і механізмами їх інтерпретації. Проблема дослідження полягає в тому, що в теорії права невизначеність часто використовується як узагальнююче поняття без належного логічного розмежування її підстав, що призводить до методологічної нечіткості та ускладнює визначення меж формалізації правових понять. Метою дослідження є виявлення логічно різнорідних механізмів виникнення правової невизначеності, їх концептуальне розмежування та уточнення меж застосування формальних логічних інструментів у правовому мисленні. Методологічну основу становить поєднання логіко-філософського аналізу, доктринально-правового підходу та юридичних конкретнонаукових методів. Його доцільність зумовлена структурною складність досліджуваного явища. У статті запропоновано логічну типологію правової невизначеності, що охоплює нечіткість меж, семантичну неоднозначність та невизначеність критеріїв оцінки. Показано, що кожен із цих типів має автономний механізм виникнення, функціонує на різних логічних рівнях і по-різному трансформується в процесі підвищення визначеності через інтерпретацію або конкретизацію. Обґрунтовано, що формалізація та уточнення правових понять не усувають невизначеність остаточно, а змінюють форму її прояву. У цьому виявляється діалектичний взаємозв’язок правової визначеності та правової невизначеності, коли підвищення визначеності в одному вимірі одночасно породжує нові зони невизначеності в іншому. Визначеність і невизначеність постають як структурно взаємозумовлені елементи правового регулювання, що перебувають у динаміці постійного перерозподілу меж. Дослідження виконано як перша частина двох послідовних статей. Отримані результати створюють теоретичне підґрунтя для подальшого аналізу процесів конкретизації у правозастосуванні та оцінки впливу виокремлених типів невизначеності на аргументацію судових рішень, що і становитиме основу подальшого етапу дослідження.