Національна процедура затримання та тимчасового арешту особи з метою передачі до Міжнародного кримінального суду

Анотація

У статті досліджуються передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України та Римським статутом Міжнародного кримінального суду особливості, порядок та етапи передачі особи до Міжнародного кримінального суду.

Зазначається, що перешкодою для здійснення міжнародного правосуддя може стати відсутність чіткого та послідовного механізму передачі особи, який би зміг мінімізувати ризики процедурних помилок.

Стверджується, що однією із надскладних форм співробітництва України з Міжнародним кримінальним судом є передача особи, яка складається з окремих та послідовних етапів, кожен з яких має свої особливості.

Обґрунтовується твердження, що затримання особи та тимчасовий арешт є першим та другим етапом передачі особи до Міжнародного кримінального суду. На підставі того, що особа розшукується Міжнародним кримінальним судом або на підставі прохання про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, компетентні органи України здійснюють затримання такої особи. Після затримання на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт до особи застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (тимчасовий арешт) до шістдесяти діб.

Доводиться теза, що затримання осіб, які розшукуються Міжнародним кримінальним судом або щодо яких надійшло прохання про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, має низку специфічних особливостей, які обумовлені, як вимогами національного кримінального процесуального законодавства, так і зобов’язаннями України відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Затримання на території України осіб, які розшукуються МКС або стосовно яких надійшло прохання МКС про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також розгляд скарг про їх затримання здійснюються з урахуванням особливостей, визначених ст. 582 КПК та розділом IХ² КПК.

Обґрунтовується твердження, що затримання осіб, які розшукуються Міжнародним кримінальним судом або щодо яких надійшло прохання про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, має низку специфічних особливостей, які обумовлені, як вимогами національного кримінального процесуального законодавства, так і зобов’язаннями України відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Основні особливості полягають у наступному: 1) дотримання національної процедури; 2) міжнародний характер затримання; 3) пріоритет міжнародного права; 4) забезпечення прав затриманої особи; 5) оскарження затримання; 6)конфіденційність і безпека.

Звертається увага, на те що порядок виконання прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт та застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачає певну послідовність дій.