Особливості виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав людини в умовах воєнного стану

Анотація

Стаття присвячена особливостям виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав людини в умовах воєнного стану.

Наголошено, що Україна, як співзасновниця ООН, стоїть коло витоків сучасної системи міжнародного права в цілому та міжнародного права прав людини зокрема, ратифікувала провідні універсальні та регіональні міжнародні документи в сфері прав людини, бере активну участь у низці міжнародних організацій, що захищають права людини, та, в цілому, дотримується вимог Статуту ООН та інших документів щодо поваги прав людини.

Окреслено перелік основних міжнародних документів з прав людини.

Визначено, що юридична чинність Загальної декларації прав людини 1948 р. є вельми дискусійною, а Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. передбачає можливість відступу від його положень під приводом браку наявних ресурсів у держави, а інституційні механізми захисту цих документів відсутні.

Зауважено, що більш дієвими є такі документи, як Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., які навіть мають інституційні механізми захисту – Комітет з прав людини ООН і Європейський суд з прав людини відповідно, хоча, слід розуміти, що вказані організації відхиляють переважну більшість скарг, вважаючи їх неприйнятними, а розгляд решти зазвичай розтягується на довгі роки.

Вказано, що російське вторгнення зумовило вимушений тимчасовий відступ України в умовах воєнного стану від окремих міжнародних зобов’язань у сфері прав людини за чітко визначеним переліком, про що було повідомлено Генсека ООН і Генсека Ради Європи. Висловлено припущення про можливість подальшого розширення переліку прав людини, закріплених у міжнародних правозахисних документах, від яких Україна буде вимушена відступати, з дотриманням норми про повідомлення міжнародних установ про такий намір.

Висловлено припущення про те, що, враховуючи тимчасовий характер відступу України від міжнародних зобов’язань у сфері прав людини в умовах воєнного стану, після завершення війни функціонування основних положень міжнародних документів у сфері прав людини відновиться в повному обсязі.