Антикорупційні механізми у публічних закупівлях: міжнародний досвід та напрями адаптації в Україні

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню антикорупційних механізмів у сфері публічних закупівель як одного з ключових елементів забезпечення доброчесності публічного управління та економічної безпеки держави. У статті автором аналізується міжнародний досвід запобігання корупції у закупівельних процедурах, зокрема підходи Європейського Союзу, рекомендації ОЕСР, стандарти Світового банку та практики держав, що продемонстрували високу ефективність інституційних та цифрових інструментів прозорості. Особлива увага приділяється поєднанню правових, організаційних і технологічних механізмів контролю, включаючи системи відкритих даних, електронні платформи закупівель, інститути незалежного нагляду та ризик-орієнтований аудит.

Обґрунтовується теза про те, що ефективність антикорупційної політики у публічних закупівлях визначається не лише наявністю формальних заборон, а й якістю процедурного регулювання, рівнем цифровізації, підзвітністю замовників та реальними можливостями громадського контролю. На основі порівняльно-правового аналізу автором визначаються напрями адаптації міжнародних моделей до української правової системи з урахуванням інституційних особливостей, євроінтеграційних зобов’язань та потреб післявоєнного відновлення.

У статті акцентовано увагу, що гармонізація закупівельного законодавства з міжнародними антикорупційними стандартами має супроводжуватися розвитком практик доброчесного адміністрування та підвищенням професійної відповідальності суб’єктів публічних закупівель.

Запропонований та проведений аналіз підтверджує, що сталі антикорупційні результати досягаються за умови системної взаємодії нормативних гарантій, інституційної спроможності та цифрової інфраструктури. Саме інтегрованість цих елементів формує довіру до закупівель і знижує корупційні ризики.

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення національної антикорупційної політики, реформування процедур закупівель та формування довгострокової моделі прозорого управління публічними ресурсами.