До питання визначення місця принципу добросовісності у системі сучасного міжнародного публічного права

Анотація

У статті здійснено аналіз принципу добросовісності як одного з ключових системоутворюючих елементів сучасного міжнародного публічного права. Вказано, що цей принцип, який історично виник як етичний імператив, нині перетворився на універсальне юридичне правило, яке визначає стандарти поведінки держав у сфері міжнародних відносин. Констатовано, що добросовісність відіграє важливу роль у формуванні, виконанні та тлумаченні міжнародних зобов’язань, забезпечуючи передбачуваність та стабільність міжнародного правопорядку.

У статті аналізується правове закріплення добросовісності в основоположних міжнародних актах, зокрема у Статуті ООН та Віденській конвенції про право міжнародних договорів, а також її концептуальне осмислення у рішеннях Міжнародного Суду ООН. Вказано, що наразі дедалі активніше використовується принцип добросовісності не як декларативна норма, а як реальний інструмент для оцінки намірів і дій держав, визначення меж використання ними суверенітету, а також відновлення порушеного балансу інтересів.

Констатовано, що принцип добросовісності є основоположним чинником забезпечення стабільності міжнародних відносин. Його дотримання формує взаємну довіру, впевненість сторін у безпеці та передбачуваності дій партнерів тощо. Підкреслено вагомість принципу добросовісності у міжнародному праві, окремі вчені слушно зазначають, що цей принцип виконує роль базового регулятивного механізму, який пронизує всі рівні нормотворчої та правозастосовної діяльності держав. Він визначає стандарти поведінки як у процесі укладення та виконання міжнародних договорів, так і при прийнятті односторонніх актів, рішень міжнародних організацій тощо.

Зроблено висновок, що принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань має універсальний характер, оскільки охоплює всі сфери взаємодії між державами від політичної до економічної, від договірної до звичаєвої. Він діє на кожному етапі міжнародних відносин без винятку, від початку переговорів до остаточного виконання чи припинення зобов’язань. Крім того принцип добросовісності у міжнародному публічному праві виступає не лише моральною, а й юридично обов’язковою категорією, що забезпечує узгодженість, передбачуваність і справедливість у міжнародних відносинах.