Політика держави або організації як необхідний елемент для кваліфікації злочинів проти людяності в міжнародному кримінальному праві

Анотація

За весь час повномасштабного російського вторгнення в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, було зафіксовано понад 170 тисяч воєнних злочинів, вчинених російською армією, значна кількість яких була спрямована проти мирних мешканців. Серед цих злочинів є й такі, які підпадають також під ознаки злочинів проти людяності, передбачені статтею 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. У зв’язку з наведеними вище обставинами, потреба у детальному вивченні особливостей злочинів проти людяності, розкриття сутності їх необхідних елементів, одним з яких є вимога наявності політики держави або організації, стає надзвичайно актуальною для сучасної науки міжнародного права.

У статті здійснено комплексне дослідження правових підходів до розуміння поняття політики держави або організації як необхідного елементу для кваліфікації злочинів проти людяності. Зокрема, проаналізовано розбіжності у поглядах науковців щодо тлумачення елементу політики у протиправних діяннях проти цивільного населення. Встановлено, що одна група науковців вважає політику держави або організації самостійним та необхідним елементом злочинів проти людяності, який допомагає відмежувати останні від ізольованих актів насильства, які охоплюються внутрішнім кримінальним законодавством держав. Інша група науковців пропонує відмінний від першого підхід до розуміння елементу політики, зазначаючи, що політика держави або організації не є самостійним елементом злочинів проти людяності, а радше слугує доказовим фактором для встановлення систематичності та широкомасштабності злочинного діяння.

Крім того, у статті особливу увагу приділено аналізу судової практики трибуналів ad hoc, зокрема Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (МКТЮ) та Міжнародного трибуналу для Руанди (МКТР), а також Міжнародного кримінального суду (МКС) стосовно тлумачення поняття «політика держави або організації». Підкреслюється неоднозначність та суперечність підходів судових органів до вирішення даного питання. З’ясовано, що політика держави або організації не обов’язково повинна бути прямо та чітко сформульованою, а може бути встановленою за сукупністю фактичних обставин.

Не менш важливим питанням, яке досліджено у статті, є роль недержавних суб’єктів у вчиненні злочинів проти людяності. Встановлено, що єдиного підходу до вирішення цієї проблеми серед наукової спільноти та в судовій практиці немає. Пропонуються два альтернативні підходи до вищезазначеного питання. Перший полягає у тому, що будь-які недержавні суб’єкти можуть вважатися «організацією» у значенні статті 7(2)(а) Римського статуту, а другий підхід передбачає, що вважатися «організацією» і бути відповідальними за вчинення злочинів проти людяності можуть лише суб’єкти, які пов’язані з державою.

Зроблено висновок, що існує нагальна потреба у формуванні узгодженого підходу до розуміння елементу  політики  держави  або  організації  з  метою  забезпечення  правильної  кваліфікації злочинів проти людяності та відповідно підвищення ефективності міжнародного кримінального правосуддя.