ВОІВ як провідний постачальник послуг з альтернативного вирішення спорів у галузі інтелектуальної власності

Анотація

У даній науковій статті охарактеризовано становлення та розвиток можливостей альтернативного вирішення спорів у межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Проаналізовано правову природу та функціональні засади діяльності Центру з арбітражу та посередництва ВОІВ, зокрема визначено ключові способи альтернативного вирішення спорів, представлені під його егідою, охарактеризовано нормативну базу діяльності, а саме Правила медіації, арбітражу, прискореного арбітражу й експертного рішення, включаючи їх юридичну силу. Звернено увагу на принципи автономії волі сторін, конфіденційності, незалежності нейтральних осіб і процесуальній гнучкості, що забезпечують ефективність і передбачуваність процедур, а відтак збільшують рівень довіри до них.

Стаття пропонує стислий огляд основних аспектів здійснення провадження з альтернативного вирішення спорів шляхом чотирьох способів, котрі пропонує Центр ВОІВ як надавач даних послуг. Визначено їх суть та встановлено відповідність з існуючими, загальновизнаними, міжнародними практиками. Приділено увагу перевагам та ефективності процедур, доцільності використання, їхньому зв’язку з іншими міжнародними актами у сфері альтернативного вирішення спорів.

Окремий акцент зроблено на ролі Центру у врегулюванні доменних спорів відповідно до Єдиної політики вирішення спорів щодо доменних імен (UDRP), запровадженої ICANN. Зокрема визначено, що Центр є провідним міжнародним постачальником послуг у цій сфері, ефективно протидіє кіберсквотингу – недобросовісній реєстрації, використанню та продажу доменних імен з метою отримання прибутку – та сприяє захисту прав власників торговельних марок і реєстрантів доменів, налагоджуючи активну співпрацю для зменшення випадків порушень та виникнення спорів.

Доведено, що діяльність Центру ВОІВ стала ключовим елементом глобальної системи захисту інтелектуальної власності, показуючи високу адаптивність організації до викликів цифрової економіки та її здатність ефективно поєднувати міжнародно-правові та приватноправові інструменти врегулювання спорів, забезпечуючи баланс інтересів усіх учасників правовідносин.