Правила справедливого правосуддя: кримінальний та цивільний аспекти
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2026.93.5.34Ключові слова:
ЄСПЛ, правила судочинства, кримінальний процес, цивільний процес, процесуальні гарантії, гнучкість правил, справедливий, прозорий та ефективний розгляд судових справАнотація
У статті досліджується проблема можливого використання правил справедливого судочинства (далі – процесуальних правил, правил), вироблених Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) в кримінальних провадженнях, для цивільних проваджень.
Європейський суд з прав людини здійснює оцінку справедливого судочинства судами країн-підписантів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) на основі поєднання імперативних приписів кримінальних процесуальних кодексів цих країн та вироблених ним правил справедливого судочинства в кримінальних провадженнях.
Встановлено, на основі вивчення практики ЄСПЛ, що правилам справедливого судочинства властива гнучкість (уточнення, розвиток їх тлумачення Судом, застереження від помилкового використання) і вони є інструментом подолання прогалин у національному законодавстві.
Виходячи із пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції відділяли кримінальний аспект цієї норми від цивільного. Для цього посилалися на критерії Енгеля, встановлені ЄСПЛ для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» в прецеденті «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.05.1976.: 1. Визначення правопорушень в національному праві. 2. Характер правопорушення. 3. Суворість покарання.
Помітили, що Суд вважає, що при аналізі справедливості цивільних процедур він може черпати натхнення (з відповідним коригуванням) з принципів справедливого суду кримінального контексту статті 6 Конвенції, оскільки держави мають більшу свободу дій у розгляді цивільних справ. Врахували, що правило є складовою частиною принципу (випливає з нього); при цьому мають дотримуватись гарантії справедливого судового розгляду.
Остаточно встановили, що використання правил справедливого правосуддя кримінальних проваджень у цивільних провадженнях допустиме, з відповідним коригуванням для цивільного контексту (з дотриманням гарантій справедливого судового розгляду) відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, дотримуючись аналогії до визначення поняття «правило» в кримінальному проваджені, запропонували власну дефініцію.
Правила справедливого правосуддя – це сукупність процесуальних дій суду, розроблених ЄСПЛ для регулювання ходу судового розгляду з метою забезпечення справедливості стосовно сторін провадження.
Посилання
Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 року. № 3477- ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012. № 4651-VI. URL: ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2020_05_19.
Музичук К.С., Полетило П.С. Етимологічний підхід до визначення процесуальних правил ЄСПЛ крізь призму українських та зарубіжних словників. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2025. № 92. Ч. 5. С.43-47. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.82.5.5.
Полетило П.С. Правова позиція ЄСПЛ щодо процесуальних правил встановлення справедливості судового розгляду в кримінальних справах. Юридичний вісник. Одеса, 2023. № 6. С. 283–289. DOI: https://doi.org/10.32782/yuv.v6.2023.35.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: зб. законод. актів: станом на 19.04.2023 р. К., 2023. 102 с.
Еngel and Others v. the Netherlands, judgment of 08 June 1976, European Court of Human Rights.
Cavca v. the Republic of Moldova, judgment of 09 Jаnuary 2025, European Court of Human Rights.
López Ribalda and Others v. Spain» [GC], judgment of 17 October 17, 2019, European Court of Human Rights.
Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom [GC], judgment of 15 December 2011, European Court of Human Rights.
Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України. Київ: Юрінком Інтер, 2006. 632 с.
Ibrahim and Others v. the United Kingdom” [GC], judgment of 13 September, 2016, European Court of Human Rights.
P.K. v. Finland”, judgment of 09 July, 2002, European Court of Human Rights.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 З. В. Зарадюк, К. С. Музичук
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
