Позиція особи щодо власного статусу «вора в законі» та її значення для доказування

Анотація

Статтю присвячено аналізу позиції особи щодо власного статусу «вора в законі» та визначенню її значення для доказування у кримінальних провадженнях, пов’язаних із протидією злочинному впливу. Актуальність дослідження зумовлена складністю встановлення такого статусу, який не має формалізованого юридичного закріплення, не підтверджується офіційними документами та існує переважно в межах кримінальної субкультури. У правозастосовній практиці це нерідко призводить до спроб визначити доказове значення позиції обвинуваченого щодо наявності або відсутності у нього відповідного статусу.

У статті проаналізовано доктринальні підходи, судово-слідчу практику, а також окремі порівняльно-правові аспекти, що стосуються трансформації кримінальної субкультури та зміни моделей поведінки осіб, які займають ієрархічні позиції у злочинному середовищі. Обґрунтовується теза про те, що очікування прямого визнання статусу «вора в законі» є методологічно помилковим, а мовчання, ухиляння від відповіді або заперечення статусу не можуть розглядатися як доказ проти особи.

Доведено, що позиція особи щодо власного статусу може мати значення лише як джерело орієнтовної інформації, яке підлягає оцінці виключно у сукупності з іншими доказами. Окрему доказову цінність можуть мати висловлювання та дії особи, зафіксовані в межах негласних слідчих (розшукових) дій, однак і вони не можуть оцінюватися ізольовано, без урахування контексту та сукупності інших доказів. Аналогічно, визнання статусу іншими особами має значення лише за умови підтвердження реальними актами підпорядкування та виконання рішень, а не декларативними звертаннями.

Зроблено висновок, що доказування у справах про злочинний вплив має бути комплексним і зосередженим як на формальному підтвердженні статусу «вора в законі», так і встановленні реального змісту ієрархічної ролі особи, механізмів її впливу та конкретних форм реалізації цього впливу у поведінці, що відповідає засадам кримінального провадження та вимогам юридичної визначеності.