Деякі питання використання медичних знань під час ідентифікації невпізнаного трупа

Анотація

Беззаперечно, лікар, судово-медичний експерт є однією з ключових осіб, залучених до ідентифікації невпізнаного трупу, загиблого (померлого) внаслідок бойових дій. Однак, виходячи з практики проведення ідентифікації особи невпізнаного трупу, слід враховувати наявність вичерпної прижиттєвої інформації, яка у подальшому може стати одним з основних достовірних джерел для проведення порівняльного негенетичного впізнання особи. У нашій статті досліджено проблемні аспекти використання медичної документації під час проведення ідентифікації особи невпізнаного трупу в межах досудового розслідування воєнних злочинів та подій, пов’язаних з ними.

Актуальність теми викликана необхідністю законного виявлення, вилучення та використання медичної документації зі збереженням основних вимог до доказів: допустимості, належності, достовірності та достатності.

В статті вказано на складність встановлення наявності медичної документації, придатної для використання щодо ідентифікації особи в межах досудового розслідування. Зазначено, що проблемними питаннями є обмежений доступ до реєстратур та архівів медичних закладів на територіях, наближених до зони бойових дій, неможливість доступу до таких же структурних підрозділів на тимчасово окупованих територіях та тих, що перебували у знищених внаслідок обстрілів будівлях, відсутність у рідних зниклої особи інформації про наявність такої медичної документації тощо. Крім того, ускладненим є проведення тимчасового доступу до медичної документації у випадках необхідності проведення її оперативного вилучення у різних регіонах країни. Тут вже йдеться про строки виконання ухвали суду про надання тимчасового доступу до медичної документації та її пересилку ініціатору.

У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що включає порівняльно-правовий метод та практичний аспект застосування даних, які можливо здобути під час досудового розслідування.

Наголошено, що якісний збір прижиттєвої інформації про особу, яка зникла безвісти, у повному обсязі може сприяти її швидкій ідентифікації у разі виявлення трупа чи передання тіла внаслідок репатріаційних заходів.

Обґрунтовано, що негенетична ідентифікація особи на підставі наявної прижиттєвої медичної документації є одним із способів ідентифікації особи та підставою для винесення постанови про встановлення особи або складення протоколу пред’явлення особи для впізнання.