«Смуга перешкод» для спільних слідчих груп

Анотація

Стаття є продовженням циклу публікацій про європейський досвід роботи спільних слідчих груп. Йдеться про нову інноваційну формою міжнародної взаємодії у транскордонних розслідуваннях, увага до якої зростає на європейському континенті. Багато теоретичних, організаційних та методологічних аспектів діяльності інституту спільних слідчих груп вже були розглянуті в науці. Відтак стаття пропонує нову перспективу погляду на ці питання ‒ окреслення проблем, які здатні суттєво гальмувати можливості використання інституту спільних слідчих груп у міжнародних розслідуваннях кримінальних проваджень. У статті викладено ключові етапи функціонування проєкту, які реалізують зацікавлені компетентні правоохоронні органи за підтримки Євроюсту. Далі викладено аналіз ключових проблем функціонування інституту спільних слідчих груп, що включає: (1) відсутність достатнього досвіду та знань про спільні слідчі групи; (2) правові та процедурні відмінності; (3) втрата гнучкості у національних розслідуваннях; (4) неможливість точного визначення сфери діяльності спільної слідчої групи; (5) обмеження обміну великими даними; (6) неефективне «управління очікуваннями»; (7) обмеження фінансового забезпечення; (8) мовний бар’єр. Нарешті у висновках наголошено, що розуміння цієї «смуги перешкод» створює передумови для розробки системних заходів оптимізації міжнародної співпраці, як-от: розширення практики освітніх заходів, продовження процесу «зближення» та уніфікації правового регулювання процедур в кримінальному праві та процесі, оновлення інформаційних систем обміну даними тощо. Підкреслено, що ефективність проєкту спільної слідчої групи вимагає ретельної координації сил і засобів держав-партнерів, вирішення різних організаційних, технічних, тактичних, фінансових, логістичних та інших питань, а головне ‒ учасники мають мати довіру один до одного. Довіра між партнерами є вирішальними для успіху справи. У більш глобальному контексті для посилення інституційних спроможностей вирішальною є політика держави, яка пріоритезує завдання протидії транскордонній злочинності та підтверджує європейський вибір стратегічного розвитку.