Конфіденційність релігійної інформації та межі її правової охорони у сучасних правових системах

Анотація

Стаття присвячена дослідженню інституту таємниці сповіді як особливої форми конфіденційної інформації, що перебуває у безпосередньому зв’язку з реалізацією конституційно гарантованого права на свободу совісті та віросповідання. У статті проаналізовано правову природу таємниці сповіді, її місце в системі інформаційних правовідносин та механізмах кримінального судочинства, а також сучасні доктринальні підходи до визначення меж її абсолютності. Окрему увагу приділено зростанню суспільного запиту на перегляд традиційних моделей охорони релігійної конфіденційності в контексті посилення державних заходів щодо протидії тяжким і особливо тяжким злочинам, зокрема злочинам проти дітей, терористичним проявам та воєнним злочинам, що актуалізує проблему пошуку балансу між приватними інтересами віруючих осіб і публічними інтересами у сфері забезпечення громадської безпеки та правопорядку. Метою роботи є здійснення порівняльно-правового аналізу національного та зарубіжного регулювання таємниці сповіді, виявлення основних моделей її нормативного закріплення, меж процесуального імунітету священнослужителів і напрямів трансформації релігійної конфіденційності.

Розглянуто правову природу таємниці сповіді у вітчизняному кримінальному судочинстві крізь призму інформаційного, нормативного та релігійно-функціонального вимірів, а також проаналізовано відповідні підходи у Федеративній Республіці Німеччина, Сполучених Штатах Америки, Ірландії, Грузії, Республіці Молдова та окремих штатах Австралії. Встановлено, що для більшості правових систем характерним є закріплення свідоцького імунітету духовенства та заборона примусового розкриття відомостей, отриманих під час пастирської діяльності. Водночас у низці держав простежується тенденція до обмеження сповідної таємниці у справах щодо злочинів проти дітей та запровадження режиму обов’язкового повідомлення.

Зроблено висновок, що сучасне правове регулювання таємниці сповіді формується на перетині приватних релігійних прав і публічних інтересів у сфері безпеки, а ступінь її захищеності істотно різниться залежно від національної правової системи. Обґрунтовано необхідність удосконалення національного законодавства шляхом чіткішого визначення співвідношення процесуального імунітету священнослужителів з обов’язком запобігання особливо тяжким злочинам в умовах підвищених безпекових викликів.