Індивідуалізація покарання крізь призму принципу пропорційності та стандартів захисту прав людини

Анотація

Статтю присвячено комплексному теоретико-прикладному аналізу індивідуалізації покарання крізь призму принципу пропорційності та міжнародних стандартів захисту прав людини. Обґрунтовано, принцип пропорційності є самостійним засобом правозастосування, що в свою чергу вимагає дотримання таких критеріїв, як обґрунтування покарання та застосування його з необхідністю, достатністю для досягнення мети покарання. Реалізація цього принципу можлива на підставі дотримання загальних засад призначення покарання, врахування системи покарань, додержання процесуальних гарантій особи на справедливий судовий розгляд.

Принцип індивідуалізації покарання є ключовим механізмом в реалізації кримінальної відповідальності, який забезпечує справедливий баланс між публічними інтересами держави та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Проаналізовано загальні засади призначення покарання, закріплені у ст.ст. 65-67 КК України та з’ясовано їх роль у забезпеченні співмірності між тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, особою винного, обставинами, що пом’якшують або обтяжують покарання, видом та розміром покарання. Встановлено, що при призначенні покарання необхідно враховувати і інші положення кримінального законодавства, зокрема положення стадій вчинення кримінального правопорушення (ст.ст. 13-15 КК України), співучасті (ст.ст. 27-28 КК України), системи покарань (ст. 51 КК України) та інші положень Загальної частини КК Україні, які впливають на вид та розмір покарання та є співмірними залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного заради досягнення справедливості та мети покарання.

Окрему увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 3 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підкреслено, що абсолютний характер заборони катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження визначає граничні межі застосування кримінально-правового примусу, тоді як право на справедливий суд виступає процесуальною гарантією забезпечення пропорційності покарання. Зроблено висновок, що індивідуалізація покарання крізь призму принципу пропорційності та міжнародних стандартів захисту прав людини є гарантом забезпечення співмірності покарання вчиненому правопорушенню, належній процесуальній процедурі, що є запорукою верховенства права, а також ефективному захисту прав і свобод людини.